«Раритетні лісові фітоценози Шацького Поозер’я»

В рамках Фестивалю наук на біологічному факультеті 16 травня 2018 рокуна кафедрі ботаніки і методики викладання природничих наук відбувся науковий семінар на тему: «Раритетні лісові фітоценози Шацького Поозер’я».
Студенти та колеги мали можливість ознайомитись з фітоценозами Шацького Поозер’я.
Кузьмішина Ірина Іванівна окреслила основні напрямки досліджень науковців кафедри щодо даної території та дала визначення термінам.
Фітоценоз – сукупність рослинних організмів на відносно однорідній ділянці, які перебувають у взаємодії між собою, з тваринами і навколишнім середовищем. Фітоценози будь-якої місцевості у своїй сукупності становлять її рослинність. Кожний фітоценоз характеризується певним видовим складом.
На даному етапі розвитку синфітосозології перед фітосозологами поставлено завдання збереження фітоценофонду як сукупності фітоценотичних таксонів (синтаксонів), тобто всього фітоценотичного різноманіття рослинного покриву, що утворилося в процесі філоценогенезу в різних екологічних умовах. Для його вирішення було визначено основні поняття, що стосуються охорони рідкісних фітоценозів та критерії виділення рослинних угруповань, які потребують охорони, розроблено їх категоризацію в залежності від науково-природознавчого і народногосподарського значення, а також обґрунтовано ефективні прямі і непрямі способи охорони (Шеляг-Сосонко; Стойко, 1987, Стойко, 1998).
Під поняттям "фітоценофонд" слід розуміти ценотичну й синтаксономічну різноманітність рослинного покриву (як вираження його ценотичного складу через певні синтаксономічні одиниці) окремих регіонів або географічних зон.
Під терміном "фітоценотична різноманітність" розуміють різноманітність рослинного покриву на різних синтаксономічних рівнях.
Пріоритетне значення у виборі критеріїв для виділення рослинних угруповань з метою їх охорони має поліфункціональна роль, яку вони виконують у розвитку біосфери і суспільства.
Рідкісними або раритетними слід вважати фітоценози, які відрізняються від звичайних зонально чи азонально, поширених рослинних угруповань з оригінальним складом ценокомпонентів і своєрідною ценотичною структурою, а в окремих випадках – біологічною продуктивністю, які в результаті впливу різних факторів на процес розвитку рослинного покриву, трапляються в певному регіоні на обмеженій площі й цікаві в геоботанічному та екологічному відношенні, які мають практичне значення для галузей народного господарства, пов'язаних з використанням та відновленням рослинних ресурсів і тому заслуговують на охорону (Стойко, 1998).
Зелена книга України є офіційним державним документом, в якому зведено відомості про сучасний стан рідкісних, таких, що перебувають під загрозою зникнення, та типових природних рослинних угруповань, які підлягають охороні. Зелена книга є основою для розроблення охоронних заходів щодо збереження, відтворення та використання занесених до неї природних рослинних угруповань. Охорона цих угруповань спрямовується на збереження їх ценотичної структури, популяцій рідкісних видів рослин та умов місцезростання.
Полісся – найбільший в Європі природний рівнинний регіон (близько 13,2 млн. га), що за багатством природних комплексів і широтою спектру біологічної різноманітності не має аналогів на континенті. Територія Шацького Поозер’я (ШП), в межах якого нині розташовані рекреаційні та природоохоронні об’єкти державного значення, відіграє важливу роль у підтриманні біорізноманіття регіону як складової українскої частини польсько-білорусько-українського біосферного резервату «Західне Полісся». Тому виявлення й дослідження рідкісних рослинних угруповань є актуальним і має наукове та практичне значення в контексті формування нових принципів охорони оселищного біорізноманіття.
Рослинність ШП найбільш повно досліджено в межах природно-заповідного фонду, зокрема Шацького національного природного парку (ШНПП), створеного понад 30 років тому з метою збереження, відтворення та раціонального використання унікальних природних комплексів. Переважна більшість публікацій присвячена окремим типам угруповань, зокрема лісовій, лучній, болотній, водяній та прибережно-водяній рослинності.
Відповідно до зазначеної вище наукової проблеми метою наукових досліджень було виокремлення рідкісних угруповань ШП на засадах домінантної класифікації згідно з виданням Зеленої книги України.
Згідно з природним районуванням Полісся територія ШП розташована в межах невеликого за площею, але своєрідного за ландшафтом Шацького природного району з незначним ухилом на північ і абсолютними висотами в межах 160–180 м над рівнем моря. Серед його характерних рис є комплекс озер карстового походження, поширення денудаційних урочищ з перегнійно-карбонатними ґрунтами та відносно незначні площі боліт, що пояснюється переважно вододільним положенням території, зокрема, Головний європейський вододіл розділяє басени річок Прип’яті й Західного Бугу, та високим заляганням мергельних порід. Особливості природно-історичних умов зумовлюють еколого-ценотичну диференціацію та характер розподілу рослинності зазначеної території, що належить до Ратнівсько-Любешівського (Верхньоприп’ятського) геоботанічного району Ковельсько-Сарненського (Західно-Поліського) округа соснових і дубово-соснових лісів та евтрофних боліт Поліської підпровінції Східноєвропейської провінції Європейської широколистянолісової області. Унаслідок цього тут представлені природні (умовно корінні) лісові, болотні та водні фітоценози із різним типом (унікальним, рідкісним та звичайним) асоційованості, що перебувать під охороною Зеленої книги України. Вони й слугували матеріалами нашого дослідження.
На підставі аналізу власних польових обстежень та літературних джерел з’ясовано, що в межах досліджуваної території підлягають охороні 16 угруповань трьох основних типів рослинності ШП.
У лісовому фітоценофонді ШП згідно із Зеленою книгою України підлягають охороні 6 асоціацій. Угруповання Pinetа (sylvestris) juniperosа (communis) та Querceto (roboris)–Pinetа (sylvestris) juniperosа (communis) на досліджуваній території представлені п'ятьма асоціаціями – Querceto (roboris)–Pinetum (sylvestris) juniperoso (communis)–vacciniosum (myrtilli), Pinetum (sylvestris) juniperoso (communis)–corynephoroso (canescentis)–cladinosum та Pinetum (sylvestris) juniperoso (communis)–cladinosum. Серед лісових раритетних угруповань ШП вони трапляються найчастіше.
Особливої уваги в созологічному аспекті заслуговують угруповання рівнинних ялинових лісів. На території ШП вони збереглись у вигляді острівного локалітету балтійської частини ареалу Picea abies (L.) Karst. за південною межею свого поширення. Угруповання Piceetо (abietis)–Alneto (glutinosae)–Pinetа (sylvestris) та Piceetо (abietis)–Betuleto (pendulae)–Pinetа (sylvestris) представлені асоціаціями Piceetо (abietis)–Alneto (glutinosae)–Pinetum (sylvestris) caricosum (nigrae) та Piceetо (abietis)–Betuleto (pendulae)–Pinetum (sylvestris) oxalidosum (acetosellae). Угруповання Piceetа abietis представлено однією асоціацією Pineto (sylvestris)–Piceetum (abietis) oxalidosum (acetosellae). Вони трапляються в урочищі «Ялинник» на західному березі озера Острів’янське. В раритетному болотному фітоценофонді ШП виявлено 6 асоціацій з 5 субформацій та формацій. Угруповання формації Betuletа humilis найбільш поширені в ШП, вони представлені чотирма асоціаціями – Betuletum (humilis) caricoso(lasiocarpae)–sphagnosum, Betuletum (humilis) сaricosum(nigrae). Betuletum (humilis) hypnosum, Betuletum (humilis) sphagnosum. Трапляються в урочищах «Шия» озера Луки-Перемут, «Вунич», на берегах озер Карасинець та Озерце.
Угруповання формації Cladiеtа mariscі, що представлені асоціацією Cladietum (mariscі) phragmitosum (australis), виявлені лише в північно-східній прибережній зоні оз. Світязь та на східному березі оз. Пулемецьке. Угруповання асоціації Сaricetum (davallianae) hypnosum формації Сaricetа davallianae виявлені в урочищах «Вунич» та «Мельники».
Угруповання формацій Scheuchzerietо (palustris)-Sphagneta та Cariceto–Scheuchzerietо (palustris)-Sphagneta представлені 6 асоціаціями Rhynchosporeto (albae)-Scheuchzerietum (palustris)sphagnosum (S. centrale, S. cuspidatum), Cariceto (limosi)–Scheuchzerietum(palustris) sphagnosum (Sphagnum cuspidatum), Menyantheto (trifoliatae)–Scheuchzerietum (palustris) sphagnosum (S. palustris), Oxycocceto (palustris)–Scheuchzerietum (palustris) sphagnosum (S. obtusum), Cariceto (lasiocarpae)–Scheuchzerietum (palustris) sphagnosum (S. cuspidatum), Scheuchzerietum (palustris) sphagnosum (S. fallax, S. flexuosum) на березі оз. Луки.
Серед водяних фітоценозів ШП підлягають охороні 21 асоціація з 10 субформацій та формацій. Угруповання формації Aldrovandeta vesiculosae представлені 4 асоціаціями: Aldrovandetum vesiculosae purum, Aldrovandetum (vesiculosae) ceratophyllosum (demersi), Aldrovandetum(vesiculosae) spirodelosum (polyrrhizae), Aldrovandetum (vesiculosae) lemnosum (trisulcae), поширені в озерах Луки-Перемут, Плотиччя, на східному березі оз. Пулемецьке.
Угруповання формації Nuphareta luteae представлені 3асоціаціями Nupharetum (luteae) potamogetosum (graminei), Nupharetum (luteae) potamogetosum (obtusifoliae) та унікальною Nupharetо (luteae) Nymphaetum (albae) potamogetosum (lucentis) в озерах Велике Чорне, Довге, Кругле, Острів’янське.
Угруповання формації Sparganieta minimi, що представлені 2 асоціаціями Sparganietum minimi purum та Sparganietum (minimi) oenanthosum (aquatici), поширені дуже рідко.
До асоціацій формації Nymphaeeta candidae, вказаних для Шацьких озер (Nymphaeetum (candidae) potamogetosum (compressi)), слід додати Nymphaeetum candidae pura, Nymphaeetum (candidae) potamogetosum (natantii), Nymphaeetum (candidae) nupharoidosum (lutei) .
Угруповання формації Utricularieta minoris (асоціації Utricularietum (minoris) aldrovandosum (vesiculosae), Utricularietum minoris purum, Utricularietum (minoris) lemnosum (trisulcae)), як і угруповання формації Potamogetoneta obtusifolii (асоціації Potamogetonetum (obtusifolii) potamogetosum (berchtoldii), Potamogetonetum (obtusifolii) potamogetosum (trichoidii), Potamogetonetum (obtusifolii) elodeosum (canadensis), Potamogetonetum (obtusifolii) potamogetosum (pusilli), Potamogetonetum obtusifolii purum)) трапляються дуже рідко.
Збереженню 17 рідкісних угруповань (3 лісових, 4 болотних та 10 водяних) ШП приділяється належна увага, зокрема, ведеться інформування населення та відпочиваючих щодо бережного ставлення до природи краю. Зазначимо лише, що окремі угруповання внаслідок змін обводненості території ШП і динаміки рослинності потребують підтвердження місцезнаходжень.
Це стосується угруповань Ceratophylleta submersi, Potamogetoneta praelongii, Potamogetoneta rutilii та Nymphaeeta albae. Угруповання Riccietum fluitantis Slavn. 1956 (серед смуги повітряно-водяних рослин на березі затоки оз. Світязь) та Ricciocarpetum natantis R.Tx. 1954 (у прибережній смузі оз. Соминець), що відомі з поодиноких локалітетів, представляють інтерес для регіональної охорони. Також пропонуємо до охорони угруповання з центральноєвропейським вразливим видом на східній межі ареалу Juncus bulbosus L. з родини Juncaceae. Локалітет J. bulbosus було виявлено під час маршрутних обстежень в околицях с. Світязь у складі гігрофільних угруповань в невеликих канавах піщаного кар’єру.