Перегляд вихідного коду сторінки «Наукове обґрунтування доцільності надання природоохоронного статусу ділянкам лісових насаджень за участі вікового дуба звичайного

'''НАУКОВЕ ОБҐРУНТУВАННЯ '''<br />

'''доцільності надання природоохоронного статусу ділянкам лісових насаджень за участі вікового дуба звичайного на території державних підприємств «Володимир-Волинське лісомисливське господарство» та «Волинський лісовий селекційно-насіннєвий центр»'''<br />

'''Договір 31 257У-20-3Ф від 11 вересня 2018 року'''<br />
Розширення територій природно-заповідного фонду є вимогою сьогодення та державною політикою України. Понад три десятиліття такий курс проводиться в країнах Західної Європи. У Волинській області природно- заповідний фонд складає лише 10%, тоді як науково-обґрунтованою нормою є 15% (для прикладу, в сусідній державі Польщі до природно-заповідного фонду належить близько 30% всієї території).  Тому збереження фіторізноманіття  є однією з важливих проблем сьогодення, адже  посилений антропогенний вплив призводить до значного порушення природних фітоценозів, збіднення фітобіоти, зникнення або скорочення ценопопуляцій  рідкісних і регіонально рідкісних видів рослин.  Унікальність природи досліджуваної території та її прикордонне положення створюють сприятливі передумови для розвитку єврорегіональних об’єднань в галузі охорони природи та створення транскордонних резерватів.<br />

Волинська область знаходиться в межах двох природних зон і відзначається унікальними особливостями рослинного покриву. Її південна лісостепова частина є зоною інтенсивного розвитку промислового і аграрного виробництва, що негативно впливає на структуру природного рослинного покриву і викликає деградацію ландшафтних екосистем. Як наслідок, лише 15% території зайнято природною рослинністю. В той же час географічне положення даної території визначає унікальність її флори, оскільки тут пересікаються північна межа поширення степових видів та південна – бореальних.<br />
  
Згідно з геоботанічним районуванням територія належить до Сокальсько-Торчинського району дубово-соснових, дубових та дубово-грабових лісів Луцько-Рівненського геоботанічного округу дубово-грабових та дубових лісів (Геоботанічне..., 1977). За флористичним районуванням вона відповідає Волинському флористичному району Люблінсько-Волино-Малополіського округа Центральноєвропейської провінції (Заверуха, 1985).<br />

Для рослинного покриву означеної території найбільш типові мішані ліси з дуба звичайного, граба та сосни звичайної, а також залишки остепнених луків та скельно-степової рослинності.   Значні площі займають також болота і луки. Луки збереглися майже виключно по берегах річок.
 Флора лісостепової частини Волинської області здавна привертала увагу  науковців. Перші відомості про флору Волинської височини наведені в роботах B. Г. Бессера (Besser, 1822, 1823), Фогеля (1836), Й. Юндзіла (Jundziłł, 1830) (за Кузьмішина, 2004; Мельник, Кузьмішина, 2007). У флористичних роботах другої половини ХІХ століття вчені вказували конкретні географічні пункти зростань для окремих видів (В. Монтрезор навів місцезнаходження для 19 видів (1881), Й. Пачоський охарактеризував екологічні умови зростання, частоту трапляння та період цвітіння понад 800 видів – 853 (1888), 496 (1891, 1896), І. Ф. Шмальгаузен – 123 (1895-1897)). У праці "Флора Средней и Южной России, Крыма и Северного Кавказа" (1895-1897) автор подає  конкретні географічні пункти, з околиць яких відомі певні види (з наведених для Волині 884 місцезнаходжень саме для Волинської височини в межах сучасної Волинської області вказано 59 – з околиць міста Володимира-Волинського, 16 – з околиць Луцька, 5 –  з околиць Устилуга, 3 – з околиць Горохова, 2 – з околиць Рожища). В класичній праці Й. Пачоського про основні риси розвитку флори Південно-Західної Росії (1910) при аналізі флори Волино-Поділля наведено флористичні списки окремих характерних угруповань та реліктові види рослин Волинської височини (за Кузьмішина, 2004). <br />

Значну роль в історії вивчення флори на межі ХХ ст. відіграли товариства Дослідників природи, серед яких найбільш активним було Волинське (м. Житомир, 1900 р.) (Барбарич, 1950). За недовгі роки існування Товариство видало 13 томів праць, провело кілька експедицій для вивчення флори і рослинності Волині. Матеріали цих досліджень були опубліковані, а гербарії – передані в музеї. Так, один із учасників експедицій 1913-1914 рр. з дослідження луків Волинської губернії М. А. Троїцький присвятив свою статтю проблемі поширення 30 видів рідкісних для Волині рослин, зокрема подав 6 нових місцезнаходжень видів з Волинської височини. Вчений зробив критичний аналіз зібраного під час досліджень луків гербарію та праць І. Ф. Шмальгаузена (1895–1897), В. Г. Бессера (1836), П.С. Роговича (1861, 1869), Й. Пачоського (1897), В. Монтрезора (1886). "Предварительный отчет об исследованиях болот Волынской губернии в 1913 году" склав В. С. Доктуровський, навівши невеликі списки характерних видів рослин боліт Луцького та інших повітів (за Кузьмішина, 2004).<br />

У 1917-1939 рр. Волинь входила до складу Польщі. Флористичні дослідження на той час на території сучасної Волинської області проводили В. Шафер (Szafer, 1923, 1923а, 1923б, 1924, 1930, 1935), С. Мацко (Macko, 1934, 1937, 1937а, 1937б). В. Шафер розпочав свою наукову діяльність на Волино-Поділлі. Його статті присвячені роду глід (Crataegus L.), монтанному елементу, аналізу співвідносин лісових та степових угруповань. Досить об’ємний матеріал флористичної інформації з Волино-Поділля міститься у визначнику рослин.
Значний внесок у вивчення та охорону рослинного світу Волині й Волинської височини зробив С. Мацко. За його ініціативою в Луцьку був створений Волинський краєзнавчий музей (LUM), в якому зберігається гербарій рослин, зібраних вченим особисто (1924-38 рр.), та рівненським ботаніком Й. Панеком (1902-37 рр.). Аналіз видового складу цієї гербарної колекції подано в публікації І.І. Кузьмішиної (Кузьмішина, 2003).<br />
 
С. Мацко вперше обґрунтував мережу природно-заповідних об’єктів для Волині (за Мельник, Кузьмішина, 2007). Із восьми запропонованих ним до заповідання територій три знаходилися в межах Волинської височини. Проте лісовий масив в с. Julana (сучасне с. Дачне Ківерцівського району Волинської обл) не став заповідним. Пізніше, працюючи у Вроцлавському університеті, С. Мацко узагальнив результати своїх багаторічних досліджень рослинного світу в межиріччях Стиру, Горині та Случі. Особливо цікавим є виявлені С. Мацком рідкісні види молочай волинський (Euphorbia volhynica Besser ex Racib.), ліннея північна (Linnaea borealis L.), неотіанта каптурувата (Neottianthe cuculata (L.) Schlechter), які в Україні досі відомі лише з окремих місцезнаходжень (Macko, 1934. 1937, 1937а, 1937б, 1937в, 1948).<br />

Й. Костирко (Kostyrko, 1939) охарактеризував стан охорони природи у східній Польщі, до якої належала Волинь, відзначаючи ботанічний резерват в с. Дачне. Й. Пачоський під час дослідження флори Полісся обстежив й околиці м. Володимира-Волинського (Пачоский, 1888), повз якого проходить північна межа Волинської височини. В класичній праці Й. Пачоського "Основные черты…" (Пачоский, 1910), аналізуючи флору Волино-Поділля, крім флористичних списків окремих характерних угруповань, вчений наводить 50 реліктових видів з Волинської височини.<br />
 
У повоєнний радянський період дослідження набули комплексного характеру, багато робіт присвячено вивченню поширення деяких цікавих у флористичному відношенні видів. Огляд ботанічних досліджень в західних областях зокрема та й в Україні загалом здійснив А. І. Барбарич (Барбарич, 1950, 1954). Особливостям районування пограничної смуги Волинського Лісостепу та Опілля на основі флористичного аналізу присвячена стаття М. І. Котова (Котов, 1955), болотам перехідного типу цього ж району – А. І. Барбарича (Барбарич, 1966).
Вивчаючи зміну рослинного покриву боліт України під впливом меліорації, Л. С. Балашов зі співавторами (Балашев...,  1982) склали картосхеми поширення рідкісних та зникаючих видів рослин, в тому числі вказали місцезнаходження 14 видів з Волинської височини. В методичних рекомендаціях щодо покращення й раціонального використання заплавних луків р. Стир Д. Я. Афанасьєв і Ю. Р. Шеляг-Сосонко (Афанасьєв, 1954;  Афанасьєв, Шеляг-Сосонко, 1965) навели 15 лучних видів з флори досліджуваної території.
Значна частина наукової спадщини А. І. Кузьмичова (Кузьмичев, 1966, 1967, 1967а, 1967б, 1976, 1976а, 1992) присвячена вивченню рослинного покриву Волинської височини (боліт, луків, лісів). Суттєвий внесок у вивчення флори Волинської височини зробив Б. В. Заверуха (Заверуха, 1960, 1965, 1976). Наприклад, дослідник подав місцезнаходження степових видів, волино-подільських ендемів тощо. Підсумком його праці стала монографія "Флора Волыно-Подолии…" (Заверуха, 1985). Автор детально розглянув основні етапи розвитку та формування сучасної флори регіону, особливості хорології, ценоекології та еволюційно-систематичних зв’язків ендемічних і субендемічних видів, виділив Волинський флористичний район. Волинську височину він розглядає в комплексі Волино-Поділля.<br />

Хорологічні особливості видів роду малина (Rubus L.) на заході України розкриває Б. В. Заверуха зі співавторами (Заверуха..., 1986) та В. І. Гончаренко (Гончаренко, 2003), окремих видів з роду водопериця (Myriophyllum L.) – Л. С. Балашов зі співавторами (Балашов..., 1982), роду рдесник  (Potamogeton L.) – Д. В. Дубина, Г. А. Чорна (Дубина, Чорна, 1987), роду ломикамінь (Saxifraga L.) – С. М. Зиман, О. Л. Ловеліус (Зиман, Ловеліус, 1990), родини лободові (Chenopodiaceae Vent.) – С. Л. Мосякін (Мосякін, 2003).<br />
 
Природне зростання бука лісового (Fagus sylvatica L.) на північно-східній межі поширення описують Т. С. Івченко, Ю. О. Войтюк (Івченко, Войтюк, 1978), північну межу поширення валеріани цілолистої (Valeriana simplicifolia (Reichenb.) Kabath) проводить по центральній частині Волинської височини Р. Дмитрах (Дмитрах, 2002). В. О. Поварніцин (Поварніцин, 1959), вивчаючи східну межу поширення дуба скельного (Quercus petraea (Mattuschka) Liebl.), клен-явора, або клена несправжньоплатанового (Acer pseudoplatanus L.), бука лісового (Fagus sylvatica), відзначив, що у перших двох видів вона проходить через центральну частину Волинської височини, у третього практично повністю збігається з гіпсометричним контуром плато.<br />

Вивчаючи соснові ліси лісостепової зони України, В. К. М'якушко (М'якушко, 1965, 1976) звернув увагу на переважання грабових дібров над сосняками в середній частині Волинського плато. Участь черешні (Cerasus avium (L.) Moench.) як елементу широколистяних і сосново-широколистяних лісів в насадженнях Волинського лісостепового острову, на думку цього ж автора, може сягати 60% (1965).<br />
Місцезнаходження вільхи сірої (Alnus incana (L.) Moench) у Володимир-Волинському лісництві з Волинської височини подав М. П. Слободян  (Слободян, 1965). Ю. Р. Шеляг-Сосонко описав популяційні фітоценотипні частини ареалів дуба звичайного Quercus robur L. та липи серцелистої Tilia cordata L. (Шеляг-Сосонко, 1968), охарактеризував діброви Волинської височини як складову лісів формації дуба звичайного на території України (Шеляг-Сосонко, 1974). Г. В. Козій наводить 75 видів рослин з Луцько-Рівненського лісостепового району (Козій, 1964).<br />

Раритетним, ендемічним та реліктовим видам рослин Волинської височини присвячені статті Т. Л. Андрієнко, С. Ю. Поповича (Андриенко, Попович, 1986) про меч-траву болотну (Cladium mariscus (L.) Pohl) і сашник іржавий (Schoenus ferrugineus L.), А. І. Барбарича (Барбарич, 1962), О. О. Кагала (Кагало, 1990) про меч-траву болотну Cladium mariscus, М. Н. Бувальцева про тофільдію чашечкову (Tofieldia calyculata (L.) Wahl.) (Бувальцев, 1978), Б. В. Заверухи про відкасник татарниколистий (Carlina onopordifolia)  (Заверуха, 1976), П. О. Вавриша, В. Г. Собка про зозулині черевички справжні (Cypripedium calceolus L.) (Вавриш, Собко, 1984), Я. П. Дідуха про вовчі ягоди пахучі (Daphne cneorum L.), самосил передгірний (Teucrium praemontanum L.) (Дідух, 1974, 1974а), В.І. Мельника, М.І. Парубок про горицвіт весняний (Adonis vernalis L.) (Мельник, Парубок, 2994), В. І. Мельника, Л. А. Савчук про березу низьку (Bеtula humilis Schrank) (Мельник, Савчук, 2004, 2004а, 2004б, 2006), Т. Л. Андрієнко, В. І. Мельника, Л. А. Якушиної про підсніжник білосніжний (Galanthus nivalis L.) (Андриенко..., 1992), О. М. Дубовик, Л. І. Крицької, І. І. Мороз про Euphorbia volhynica (Дубовик..., 1973).<br />
 
Об’єктами досліджень В. І. Мельника стали рідкісні й зникаючі види флори лісів рівнинної частини України, зокрема й Волинської височини (шафран Гейфеля (Crocus heuffelianus Herb.), вовчі ягоди пахучі Daphne cneorum, гудієра повзуча (Goodyera repens (L.) R. Br.), кліщинець Бессера або арум Бессера (Arum besserianum Schott), відкасник татарниколистий (Carlina onopordifolia), сон великий (Pulsatilla grandis Wend.) (Мельник, 1986, 1991, 1993, 1995). Узагальнюючи багаторічний досвід (Мельник, 1986, 1986а, 1988, 1991, 1993, 1993а, 1993б, 1995,  1997, 1999, 1999а, 2000, 2004, 2004а, 2004б, 2004в, 2007), автор подав всебічний аналіз та созологічну оцінку рідкісних видів судинних рослин, запропонував шляхи та форми їх охорони.<br />
 
На основі вивчення матеріалів 22 Гербаріїв України та зарубіжжя М.М. Загульським проведений аналіз поширення окремих видів з родини Orchidaceae Juss. у західних регіонах України, зокрема наведені місцезнаходження з досліджуваної території  Cypripedium calceolus, Dactylorhiza sambucina (L.) Soo, Orchis purpurea Huds.. Хорологію, структуру популяцій та созологічну характеристику цієї родини розкрито в працях М.М. Загульського (Загульский, 1993; Загульський, 1991, 1994, 2001, 2002).<br />

Про хорологічні особливості та еколого-ценотичні параметри раритетних видів, частина з яких зростає на територіях заповідних об’єктів різного рангу, описують Б. В. Заверуха (Заверуха, 1976, 1985), Т. Л. Андрієнко та Ю.Р. Шеляг–Сосонко (Андрієнко, Шеляг–Сосонко, 1989). Поширення волино-подільських ендемів в межах Волинської височини вивчав Б. В. Заверуха (Заверуха, 1965).<br />

Проблемі охорони окремих видів рослин в ботанічних резерватах Волинської височини присвячені праці Й. Я. Романюка (Романюк, 1987), М. В. Химина (Химин, 1999), В. В. Фалюша із співавторами (Фалюш, 1994), тощо.<br />

Праці науковців кафедри ботаніки ВНУ (= СНУ) імені Лесі Українки висвітлюють питання як охорони окремих видів рослин, так і об'єктів природно-заповідного фонду Волинської області в цілому й Волинської височини в межах області зокрема (Атлас..., 2007; Коцун, 2010, 2011, 2011а, 2012, 2012а, 2013; Kotsun..., 2010; Кузьмішина, 2002, 2003, 2004, 2005, 2009; Кузьмішина..., 2001, 2002, 2004, 2004а, 2009, 2009а, 2009б, 2009в, 2010, 2011, 2011а, 2011б, 2012, 2012а, 2012а, 2013, 2013а, 2014, 2014а, 2014б; Безсмертна..., 2012; Мельник..., 2005, 2007, 2010; Романюк..., 2002; Шевчук.., 2011, 2011а, 2012).<br />
 
Раритетному фіторізноманіттю лісових екосистем,  об'єктів природно-заповідного фонду та окремих рідкісних видів рослин Волинської височини в межах півдня Волинської області присвячені публікації В.В. Дацюка зі співавторами (Дацюк, 2011, 2012; Давидов..., 2012; Дацюк, Логвиненко, 2013, 2014).<br />

У 2018 році науковцями кафедри ботаніки і методики викладання природничих наук та кафедри лісового і садово-паркового господарства Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки були обстежені кв. 69, в.1; кв. 66, в.3; кв. 52, в 3, в.1.; кв. 63, в.3 Волинського лісового селекційно-насіннєвого центрує.<br />

На території обстежених кварталів Волинського лісового селекційно-насіннєвого центру  переважають дубово-грабові ліси, де у верхньому ярусі зростає дуб звичайний (Quercus robur L.), тополя тремтяча, осика (Populus tremula L.), сосна звичайна (Pinus sylvestris L.), дуб червоний (Quercus rubra Du Rei), у другому – граб звичайний (Carpinus betulus L.), береза повисла, б.бородавчаста (Betula pendula Roth.), клен гостролистий (Acer platanoides L.), зрідка – горобина звичайна (Sorbus aucuparia L.), черешня, вишня пташина  (Cerasus avium (L.) Moench.), ялина європейська (Picea abies (L.) Karst.). В підрості, подекуди у верхньому ярусі, трапляється в’яз шорсткий (Ulmus glabra Huds.). <br />

В нижньому ярусі поширені крушина ламка Frangula alnus Mill., ліщина звичайна (Corylus avellana L.), малина (Rubus idaeus L.), ожина сиза (R. caesius L.), бузина чорна (Sambucus nigra L.) та червона (S. racemosa L.), зрідка – бруслина бородавчаста (Euonymus verrucosa Scop.) та бруслина європейська (E. europaea L.), свидина біла (Swida alba (L.) Opiz.). У деревному ярусі виявлено вербу козячу (Salix caprea L.), трапляються жостір проносний (крушина проносна, шестерина) (Rhamnus cathartica L.), черемха звичайна (Padus avium Mill.).<br />

В трав’янистому ярусі місцями домінують  яглиця звичайна Aegopodium podagraria L., барвінок малий (Vinca minor L.), зірочник лісовий (Stellaria holostea L.), підмаренник запашний (Galium odoratum (L.) Scop.), трапляються квасениця звичайна (Oxalis acetosella L.), безщитник жіночий (Athyrium filix-femina (L.) Roth), копитняк європейський (Asarum europaeum L.), підлісник європейський (Sanicula europaea L.), чистотіл великий (Chelidonium majus L.), тонконіг вузьколистий (Poa angustifolia L.) і тонконіг лучний (P. pratensis L.), веснівка дволиста (Majanthemum bifolium L.), хвощ лісовий (Equisetum sylvaticum L.), одинарник європейський (Trientalis europaea L.), щитник чоловічий (Dryopteris filix-mas (L.) Schott.) і щитник шартрський, або дріоптерис гребінчастий (Dryopteris carthusiana (Vill.) H.P.Fuchs), вероніка дібровна (Veronica chamaedrys L.) і вероніка лікарська (V. officinalis L.),  горошок лісовий (Vicia sylvatica L.), грабельки звичайні (Erodium cicutarium (L.) L'Her.), звіробій звичайний (Hypericum perforatum L.), зеленчук жовтий (Galeobdolon luteum Huds.), золотушник звичайний, золота розга (Solidago virgaurea L.), конюшина лучна (Trifolium pratense L.), конюшина повзуча, к.біла (T.repens L.) та конюшина червонувата (T. rubens L.), куничник наземний (Calamagrostis epigeios (L.) Roth.), льонок звичайний (Linaria vulgaris Mill.), перстач повзучий (Potentilla reptans L.), суниці лісові (Fragaria vesca L.), жовтець повзучий (Ranunculus repens L.), купина пахуча (Polygonatum odoratum (Mill.) Druce), м’ята польова (Mentha arvensis L.), празелень звичайна (Lapsana communis L.), осока лісова (Carex sylvatica Huds.), парило звичайне (Agrimonia eupatoria L.), розхідник звичайний (Glechoma hederacea L.), сухоцвіт лісовий (Gnaphalium sylvaticum L.), фіалка дивна (Viola mirabilis L.), в мікропониженнях – суховершки звичайні (Prunella vulgaris L.), ранник вузлуватий (Scrophularia nodosa L.), слабник водяний (Myosoton aquaticum (L.) Moench.), гірчак перцевий (Persicaria hydropiper (L.) Delarbre), вербозілля лучне (Lysimachia nummularia L.). Навесні суцільний покрив утворює анемона дібровна (Anemone nemorosa L.) с вкрапленнями медунки темної (Pulmonaria obscura Dumort.) і  первоцвіту весняного (Primula veris L.). Обабіч доріг поширені розрив-трава звичайна (Impatiens noli-tangere L.), деревій майже звичайний (Achillea submillefolium L.), жабрій звичайний (Galeopsis tetrahit L.), жовтий осот польовий (Sonchus arvensis L.), кропива дводомна (Urtica dioica L.) і кропива жалка (U. urens L.), куколиця біла (Melandrium album (Mill.) Garcke, кульбаба лікарська Taraxacum officinale Wigg., курячі очки польові (Anagallis arvensis L.), любочки осінні (Leontodon autumnalis L.), нечуйвітер волохатенький (Hieracium pilosella L.), пахучка звичайна (Clinopodium vulgare L.), плоскуха звичайна, півняче просо (Echinochloa crus-galli (L.) Beauv.), подорожник великий (Plantago major L.) і подорожник ланцетолистий (P.lanceolata L.), полин звичайний, чорнобиль (Artemisia vulgaris L.), тонколучниця однорічна (Stenactis annua (L.) Nees.), чина посівна (Lathyrus sativus L.).<br />
З адвентивних (= заносних) видів трапляється енотера дворічна (Oenothera biennis L.) (кенофіт Північно-Американського походження), галінсога дрібноцвіта (Galinsoga parviflora Cav.) (кенофіт Південно- Американського походження), латук компасний (Lactuca serriola L.) (археофіт Середземноморсько-ірано-туранського походження), м’яточник чорний, м.бур’яновий (Ballota nigra L. s.l.) (археофіт середземноморського походження), полин гіркий (Artemisia absinthium L.) (археофіт Ірано-туранського походження), робінія несправжньоакацієва, біла акація (Robinia pseudoacacia L.) (кенофіт Північно-Американського походження), тонколучниця однорічна (Stenactis annua (L.) Nees.) (кенофіт Північно-Американського походження).<br />
З рідкісних та регіонально рідкісних на території дослідження трапляється любка дволиста) Platanthera bifolia (L.) Rich.) перебуває під охороною Червоної книги України (Червона..., 2009, с. 212),   лілія лісова (Lilium martagon L.) … (Червона..., 2009, с. 141), гніздівка звичайна (Neottia nidus-avis (L.) Rich.), верхньоскрученик чемерникоподібний (Epipactis helleborine (L.) Crantz) (Червона..., 2009, с. 171), конюшина червонувата (Trifolium rubens L. (Червона..., 2009, с. 484). На цих же ділянках виявлено інші цікаві з наукового погляду види – дзвоники персиколисті (Campanula persicifolia L.) і кадило сарматське (Melittis sarmatica Klok.), що робить вказані ділянки цінним ботанічним об’єктом і потребує моніторингу за станом популяцій названих видів, які на території сусідньої Білорусі перебувають під охороною і занесені до Червоної книги Республіки Білорусь (Красная книга Республики Бєларусь, http://redbook.minpriroda.gov.by/plants.html).<br />
Результати проведеного дослідження показали, що основними созологічно цінними об’єктами на досліджуваних ділянках є вікові насадження дуба звичайного. Вони також можуть бути цінними маточниками для отримання насіннєвого матеріалу.<br />
'''Лісотаксаційна характеристика 
ділянок: кв. 69, в.1; кв. 66, в.3; кв. 52, в 3; кв. 63, в 3  
Волинського лісового селекційно-насіннєвого центру, які пропонуються до заповідання:'''
'''Кв. 69, в.1''',   площа ділянки 3,1 га
* Тип лісорослинних умов і тип лісу – Д2ГД.
* Склад насадження – 6 Гз1Ос3Дз,      
* Граб, осика – вегетативного походження.
* Граб звичайний: 45 років, середня висота18 м, середній діаметр 18 см, бонітет – ІІ, повнота 0,10, запас на 1 га – 200 м3/га.
* Осика: 50 років, середня висота 25 м, середній діаметр 30 см.
* Дуб звичайний: 160 років, середня висота 25 м,  середній діаметр 80 см.
'''Кв. 66, в.3''',   3,7 га
* Тип лісорослинних умов і тип лісу – Д2ГД.
* Склад насадження:
* 1 ярус: 10 Дз,  210 років, середня висота 28 м,  середній діаметр 80 см, повнота 0,40, запас на 1 га – 200 м3/га.
* 2 ярус: 10Гз, 60 років, середня висота 22 м,  середній діаметр 24 см, повнота 0,40, запас на 1 га – 130 м3/га.
* Підріст: 10 Взш (в’яза шорсткого), 5 років, висотою 2 м, 2 тис.шт. на 1 га.
* За селекційною оцінкою насадження нормальне.