trusted
3104
редагування
Рядок 68: | Рядок 68: | ||
Пошукова робота, співпраця з дослідниками життя та творчості Лесі Українки, колегами з Києва, Колодяжного, Новограда-Волинського, Ялти дарувала працівникам музею несподівані відкриття. До таких належить історія проживання родини Косачів у с. Запруддя Камінь-Каширського району Волинської області. Документально підтвердили цей факт 1987 р. І.Денисюк і Т.Скрипка. Їхні наполегливі пошуки підтвердилися архівними документами, світлинами Косачів із цього поліського куточка, фольклорними записами Олени Пчілки і перетворили, на перший погляд, другорядні подробиці з життя родини в надзвичайно важливі свідчення про Лесю Українку, Олену Пчілку, Петра Косача, Оксану Косач, Олену Тесленко-Приходько, Юрія Тесленка-Приходька та ін. | Пошукова робота, співпраця з дослідниками життя та творчості Лесі Українки, колегами з Києва, Колодяжного, Новограда-Волинського, Ялти дарувала працівникам музею несподівані відкриття. До таких належить історія проживання родини Косачів у с. Запруддя Камінь-Каширського району Волинської області. Документально підтвердили цей факт 1987 р. І.Денисюк і Т.Скрипка. Їхні наполегливі пошуки підтвердилися архівними документами, світлинами Косачів із цього поліського куточка, фольклорними записами Олени Пчілки і перетворили, на перший погляд, другорядні подробиці з життя родини в надзвичайно важливі свідчення про Лесю Українку, Олену Пчілку, Петра Косача, Оксану Косач, Олену Тесленко-Приходько, Юрія Тесленка-Приходька та ін. | ||
Ті ж невтомні пошуки і наукова ретельність, привели працівників музею до Ольги Борисової-Сергіїв (1914 – 2001). Донька Ізидори Косач-Борисової залишилася чи не єдиною з тих, хто міг наблизити сучасників до родового «простору» Косачів. Вона була свідком і учасником подій, що спонукали рідних Лесі Українки 1943 р. назавжди залишити Батьківщину. Олеся, так у сім’ї називали Ольгу Юріївну, разом із дітьми та мамою пережила лихоліття Другої світової війни, через табори ДіПі емігрувала 1949 р. до США. Жила в м. Піскатавей, штат Нью-Джерсі. | Ті ж невтомні пошуки і наукова ретельність, привели працівників музею до Ольги Борисової-Сергіїв (1914 – 2001). Донька Ізидори Косач-Борисової залишилася чи не єдиною з тих, хто міг наблизити сучасників до родового «простору» Косачів. Вона була свідком і учасником подій, що спонукали рідних Лесі Українки 1943 р. назавжди залишити Батьківщину. Олеся, так у сім’ї називали Ольгу Юріївну, разом із дітьми та мамою пережила лихоліття Другої світової війни, через табори ДіПі емігрувала 1949 р. до США. Жила в м. Піскатавей, штат Нью-Джерсі. | ||
Рядок 78: | Рядок 74: | ||
Через тогочасні реалії поїздка відкладалася, але дослідниця розпитувала-розшукувала тих, хто міг би зустрітися з О.Сергіїв. Така нагода трапилася М.Г.Жулинському, який 1988 р. вирушив у наукове відрядження до США. «За рекомендацією Тамари Скрипки, – згадує Микола Григорович, – я відвідав 1989 року Ольгу Сергіїв у її будинку в м. Піскатавей неподалік Нью-Йорка. Невеличкого зросту, сухенька, швидка, гостра на слово, з чудовою пам’яттю, ця жіночка 75 років зберегла все, що лишилося від її тітки Ольги Петрівни і матері, та радо передала мною до Інституту літератури ім. Т.Г.Шевченка АН України унікальну збірку фотооригіналів і меморіальних речей Лесі Українки та її родини». У листопаді 1989 р. в музеї Лесі Українки Луцького державного педагогічного інституту відбулася знакова для України подія. Вперше 74 світлини з архіву родини Косачів були представлені на виставці «Повернення… Леся Українка та її родина в унікальному зібранні фотооригіналів середини ХІХ – початку ХХ ст., подарованому Ольгою Сергіїв із США», яку підготували Т.Скрипка та О.Марковська. | Через тогочасні реалії поїздка відкладалася, але дослідниця розпитувала-розшукувала тих, хто міг би зустрітися з О.Сергіїв. Така нагода трапилася М.Г.Жулинському, який 1988 р. вирушив у наукове відрядження до США. «За рекомендацією Тамари Скрипки, – згадує Микола Григорович, – я відвідав 1989 року Ольгу Сергіїв у її будинку в м. Піскатавей неподалік Нью-Йорка. Невеличкого зросту, сухенька, швидка, гостра на слово, з чудовою пам’яттю, ця жіночка 75 років зберегла все, що лишилося від її тітки Ольги Петрівни і матері, та радо передала мною до Інституту літератури ім. Т.Г.Шевченка АН України унікальну збірку фотооригіналів і меморіальних речей Лесі Українки та її родини». У листопаді 1989 р. в музеї Лесі Українки Луцького державного педагогічного інституту відбулася знакова для України подія. Вперше 74 світлини з архіву родини Косачів були представлені на виставці «Повернення… Леся Українка та її родина в унікальному зібранні фотооригіналів середини ХІХ – початку ХХ ст., подарованому Ольгою Сергіїв із США», яку підготували Т.Скрипка та О.Марковська. | ||
[[Файл:MuzejLU3.jpg|міні|x280px|]] | |||
[[Файл:MuzejLU4.jpg|міні|x370px|]] | |||
Час вимагав розповісти правдиву історію про долю рідних Лесі Українки. Виставка «Повернення…» відкрила інформаційний простір для матеріалів про трагедію родини. Завдяки публікаціям Т.Скрипки волиняни зачитувалися фрагментами з «Хронології життя та творчости Лесі Українки» О.Косач-Кривинюк; знайомилися зі спогадами Ізидори Косач-Борисової та ін. | Час вимагав розповісти правдиву історію про долю рідних Лесі Українки. Виставка «Повернення…» відкрила інформаційний простір для матеріалів про трагедію родини. Завдяки публікаціям Т.Скрипки волиняни зачитувалися фрагментами з «Хронології життя та творчости Лесі Українки» О.Косач-Кривинюк; знайомилися зі спогадами Ізидори Косач-Борисової та ін. | ||
Рядок 137: | Рядок 137: | ||
[[Файл:MuzejLU6.jpg|міні|x280px|'''Леся Українка з Ольгою Кобилянською, Чернівці, 1901 р.''']] | [[Файл:MuzejLU6.jpg|міні|x280px|'''Леся Українка з Ольгою Кобилянською, Чернівці, 1901 р.''']] | ||
[[Файл:MuzejLU7.png|міні| | [[Файл:MuzejLU7.png|міні|x230px|'''Леся Українка, Київ, травень 1913 р., автор - Юрій Тесленко-Приходько''']] | ||
За спогадами Ізидори Косач-Борисової, обидві світлини стояли на письмовому столі Лесі Українки. | За спогадами Ізидори Косач-Борисової, обидві світлини стояли на письмовому столі Лесі Українки. |