Музей Лесі Українки: відмінності між версіями

Матеріал з wiki.vnu.edu.ua
Javorskyi (обговорення | внесок)
Javorskyi (обговорення | внесок)
 
(Не показано 8 проміжних версій цього користувача)
Рядок 8: Рядок 8:
'''Адреса:'''
'''Адреса:'''


43025, м. Луцьк, вул. Потапова, 9, 1-й поверх (навчально-бібліотечний корпус С)
43025, м. Луцьк, вул. Банкова, 9, 1-й поверх (навчально-бібліотечний корпус С)


'''Телефон:'''
'''Телефон:'''
Рядок 19: Рядок 19:


кандидат філологічних наук, старший викладач (за сумісництвом) кафедри '''[[української літератури]]'''
кандидат філологічних наук, старший викладач (за сумісництвом) кафедри '''[[української літератури]]'''
'''[http://sky.easypano.com/EPSUpload3/Tour/2021/05-31/12/637580622877945906/index.html Віртуальний 3-D тур Музеєм Лесі Українки]'''


= <span style="color:#A81C07">Загальні відомості:</span> =  
= <span style="color:#A81C07">Загальні відомості:</span> =  


Музей Лесі Українки – візитна картка Волинського національного університету і приваблива локація в туристичному маршруті Луцька й Волині.
Музей Лесі Українки – візитна картка Волинського національного університету імені Лесі Українки і приваблива локація в туристичному маршруті Луцька.


Музейна колекція представлена меморіальними речами родини Косачів, автографами та іконографією Лесі Українки; добіркою прижиттєвих і рідкісних видань творів письменниці; зібранням мистецьких робіт, присвячених Лесі Українці. Створено базові умови для роботи: дві виставкові зали, фондова кімната.
Музейна колекція представлена меморіальними речами родини Косачів, автографами та іконографією Лесі Українки; добіркою прижиттєвих і рідкісних видань творів письменниці; зібранням мистецьких робіт, присвячених Лесі Українці. Створено базові умови для роботи: дві виставкові зали, фондова кімната.
Рядок 39: Рядок 41:


Прагнення ретельно вивчити життя родини Косачів, спонукало працівників музею до науково-пошукової роботи. Наприкінці 1980-х років Тамарі Борисюк та Оксані Марковській пощастило зустрітися зі старшим сином Ольги Косач-Кривинюк – Михайлом Кривинюком (1905 – 1993), який мешкав у м. Свердловську та Марією Собіневською-Бешкуровою (1897 – 1993) – вихованкою родини Карпових (названих батьків К. Квітки), що жила в м. Кисловодську. Спогади М. Кривинюка, записані дослідницями, дозволили з’ясувати важливі моменти з біографії О. Косач-Кривинюк, обставини життя сім’ї Кривинюків у 20 – 40-ві роки ХХ ст., прокоментувати родинну іконографію.  
Прагнення ретельно вивчити життя родини Косачів, спонукало працівників музею до науково-пошукової роботи. Наприкінці 1980-х років Тамарі Борисюк та Оксані Марковській пощастило зустрітися зі старшим сином Ольги Косач-Кривинюк – Михайлом Кривинюком (1905 – 1993), який мешкав у м. Свердловську та Марією Собіневською-Бешкуровою (1897 – 1993) – вихованкою родини Карпових (названих батьків К. Квітки), що жила в м. Кисловодську. Спогади М. Кривинюка, записані дослідницями, дозволили з’ясувати важливі моменти з біографії О. Косач-Кривинюк, обставини життя сім’ї Кривинюків у 20 – 40-ві роки ХХ ст., прокоментувати родинну іконографію.  
Про життя подружжя Квіток на Кавказі розповіла Марія Собіневська. Вперше вона зустрілася з Ларисою Петрівною Косач у 1902 р. в Києві в домі Карпових. Згодом, разом із Феоктистою Карповою та подружжям Квіток, жила в Грузії. В листах до Оксани Марковської, Марія Собіневська писала: «Лариса Петровна Косач-Квитка любила меня как мать, уважала как человека, хотя и маленького, в 1902 роду и следующие годы до памятного 1913 года. Я помню свою тетю Лесю, которая своей добротой, сердечным отношением и материнской любовью помогла мне стать человеком».


[[Файл:MuseumLU1.jpg|міні|x150px|]]
[[Файл:MuseumLU1.jpg|міні|x150px|]]
Рядок 48: Рядок 48:
[[Файл:MuseumLU3.jpg|міні|x250px|'''Ольга Сергіїв''']]
[[Файл:MuseumLU3.jpg|міні|x250px|'''Ольга Сергіїв''']]


[[Файл:MuseumLU4.jpg|міні|x250px|]]
[[Файл:MuseumLU4.jpg|міні|x200px|]]


[[Файл:MuseumLU5.jpg|міні|x150px|]]
[[Файл:MuseumLU5.jpg|міні|x150px|]]
Рядок 54: Рядок 54:
[[Файл:Ergrth (1).jpg|міні|x150px|]]
[[Файл:Ergrth (1).jpg|міні|x150px|]]


[[Файл:MuseumLU6.jpg |міні|x250px|]]
[[Файл:MuseumLU6.jpg |міні|x280px|]]


[[Файл:MuseumLU7.jpg|міні|x150px|]]
[[Файл:MuseumLU7.jpg|міні|x150px|]]
Рядок 61: Рядок 61:


[[Файл:MuseumLU9.jpg|міні|x150px|]]
[[Файл:MuseumLU9.jpg|міні|x150px|]]
Про життя подружжя Квіток на Кавказі розповіла Марія Собіневська. Вперше вона зустрілася з Ларисою Петрівною Косач у 1902 р. в Києві в домі Карпових. Згодом, разом із Феоктистою Карповою та подружжям Квіток, жила в Грузії. В листах до Оксани Марковської, Марія Собіневська писала: «Лариса Петровна Косач-Квитка любила меня как мать, уважала как человека, хотя и маленького, в 1902 роду и следующие годы до памятного 1913 года. Я помню свою тетю Лесю, которая своей добротой, сердечным отношением и материнской любовью помогла мне стать человеком».


Перші меморіальні речі родини Косачів надійшли до музею 1988 року: план земельних маєтків Мглинського ключа на Чернігівщині за 1917 р.; малюнки Юрія Косача. Ці експонати передала Валентина Болдирєва (1910 – 2000) – родичка по лінії П. А. Косача, а 1989 р. у Олександра Петрова були придбані меблі, що належали сім’ї Ізидори Косач-Борисової.  
Перші меморіальні речі родини Косачів надійшли до музею 1988 року: план земельних маєтків Мглинського ключа на Чернігівщині за 1917 р.; малюнки Юрія Косача. Ці експонати передала Валентина Болдирєва (1910 – 2000) – родичка по лінії П. А. Косача, а 1989 р. у Олександра Петрова були придбані меблі, що належали сім’ї Ізидори Косач-Борисової.  
Рядок 180: Рядок 182:


= <span style="color:#A81C07">Відзнаки:</span> =
= <span style="color:#A81C07">Відзнаки:</span> =
[[Файл:MuzejLU9.jpg|міні|x150px|]]
* 2005 р. – наказом Міністерства освіти і науки України Музею Лесі Українки ВНУ присвоєно звання «Зразковий музей», 2008 р. цей статус підтверджено вдруге.  
* 2005 р. – наказом Міністерства освіти і науки України Музею Лесі Українки ВНУ присвоєно звання «Зразковий музей», 2008 р. цей статус підтверджено вдруге.  
* 2009 р. – на Першому всеукраїнському конкурсі громадських музеїв України експозицію Музею Лесі Українки ВНУ визнано кращою серед громадських музеїв України й відзначено І місцем у номінації «Краще експозиційне оформлення».
* 2009 р. – на Першому всеукраїнському конкурсі громадських музеїв України експозицію Музею Лесі Українки ВНУ визнано кращою серед громадських музеїв України й відзначено І місцем у номінації «Краще експозиційне оформлення».
* 2012 р. – Постановою колегії управління культури і туризму Волинської обласної державної адміністрації № 2/1 Музею Лесі Українки при Східноєвропейському національному університеті присвоєно найменування «Народний музей».
* 2012 р. – Постановою колегії управління культури і туризму Волинської обласної державної адміністрації № 2/1 Музею Лесі Українки при Східноєвропейському національному університеті присвоєно найменування «Народний музей».