Відмінності між версіями «Доповідь «Історія створення старовинних парків Волинської області»»
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
[[Файл:cnfhjdbyys.jpg|міні]] | [[Файл:cnfhjdbyys.jpg|міні]] | ||
[[Файл:cnfhjdbyys1.jpg|міні]] | [[Файл:cnfhjdbyys1.jpg|left|міні]] | ||
Під час тижня науки на факультеті біології і лісового господарства студенти 1 курсу прослухали '''доповідь «Історія створення старовинних парків Волинської області»''', яку підготувала доц. кафедри ботаніки та методики викладання природничих наук '''Коцун Л.О.''' <br /> | Під час тижня науки на факультеті біології і лісового господарства студенти 1 курсу прослухали '''доповідь «Історія створення старовинних парків Волинської області»''', яку підготувала доц. кафедри ботаніки та методики викладання природничих наук '''Коцун Л.О.''' <br /> |
Поточна версія на 18:36, 28 листопада 2021
Під час тижня науки на факультеті біології і лісового господарства студенти 1 курсу прослухали доповідь «Історія створення старовинних парків Волинської області», яку підготувала доц. кафедри ботаніки та методики викладання природничих наук Коцун Л.О.
Доповідач зазначила, що сучасна мережа старовинних парків-пам’яток садово-паркового мистецтва Волинського Полісся сформувалася впродовж тривалого періоду часу і має давню історію та традиції. До наших днів збереглися всього 7 парків, яким надано статус парків-пам’яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення (дендропарк «Здоров’я») та місцевого значення («Садиба Липинського, Любешівський, Літинський, Макаревичівський, Берестечківський, Горохівський).
У створенні парків брали участь відомі паркобудівничі Західної Європи, зокрема Діонісій Міклер. Парки цього періоду будувались переважно в пейзажному стилі, вдало використовуючи мальовничий рельєф Волинської області, природні та штучні водойми, лісові масиви. Елементи регулярного стилю застосовувались при плануванні в’їздної частини, алей тощо. На підвищеннях знаходились основні видові точки на садибу чи палац, з яких відкривались глибокі перспективи на навколишню місцевість. Біля окремих маєтків були розбиті плодові сади.
Основу паркових насаджень становить аборигенна дендрофлора. Переважно використовувались граб, береза, верба, дуб, клен, липа, сосна, ялина, ясен. Проте використовувались і інтродуценти, зокрема, до наших днів збереглися вікові модрина європейська та бук лісовий.
Актуальним питанням сьогодення є збереження вцілілих парків, продовження періоду життя віковим деревам, реконструкція насаджень, які досягли критичного віку, а в деяких випадках і відтворення первісного задуму архітекторів.