Філософії та релігієзнавства

Матеріал з wiki.vnu.edu.ua
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Історія кафедри

Свою історію кафедра філософії та релігієзнавства веде з 1972 року, коли в Луцькому державному педагогічному інституті імені Лесі Українки було створено кафедру політекономії та філософії. У 1986 році на її базі постали кафедри політекономії і філософії, чим започатковано функціонування останньої як самостійної одиниці в системі викладання суспільствознавчих дисциплін і окремого структурного підрозділу педінституту. Першим завідувачем кафедри філософії був кандидат філософських наук, доцент М. П. Сахно, опісля – доктор філософських наук, професор І. Й. Береговий, згодом – доктор філософських наук, професор Р. А. Арцишевський, кандидат філософських наук, доцент А. М. Мудрик, кандидат історичних наук доцент Борейко Ю. Г.

Викладачі кафедри є авторами і співавторами навчально-методичних праць, які використовуються в учбовому процесі.

Кафедра філософії та релігієзнавства є провідною у функціонуванні наукової школи з проблем світоглядної освіти молоді. У цьому напрямі виконуються госпдоговірні та держбюджетні теми, остання з яких «Проблеми світоглядної освіти молоді в умовах переходу до інформаційного суспільства», проводяться міжнародні і всеукраїнські конференції, семінари, круглі столи тощо, присвячені проблемам світогляду, ціннісних орієнтацій молоді. Члени кафедри виступили співорганізаторами українсько-голландського семінару з проблем створення підручників з громадської освіти.

Засновник наукової школи – доктор філософських наук, професор, член-кореспондент НАПН України, заслужений діяч науки і техніки Р. А. Арцишевський за впровадження в навчальний процес курсу «Людина і суспільство» нагороджений медаллю Антона Макаренка.

Нині кафедра працює над темою «Удосконалення змісту суспільно-гуманітарної освіти». Здобутками в цьому контексті є монографія «Інтеграція змісту освіти» та підручник для учнів 1 класу «Я і світ» Р. Арцишевського і перша в Україні хрестоматія колективу авторів «Людина і суспільство».

Із 2008 року кафедра має назву – філософії та релігієзнавства.

За час існування кафедри в структурі СНУ її членами було отримано 4 гранти для створення підручників з гуманітарної та громадянської освіти (Арцишевський Р. А , Семенов А. М., Колосок Т.С.).

При кафедрі діє Науково-методичний центр світоглядної освіти молоді (керівник: проф. Арцишевський Р. А.)

Склад кафедри:

Штатні викладачі:

Сумісники:

Головей Вікторія Юріївна, доктор філософських наук, професор.

Наукова тематика кафедри: «Удосконалення змісту соціально-гуманітарної освіти».

Основні напрями наукових досліджень:

  1. «Академічна філософія України XIX-XX століть»
  2. «Проблеми людини в українській філософії»
  3. «Лінгвістична філософія XX ст.»
  4. «Проблеми історії релігії та церкви в Україні»
  5. «Історія релігієзнавчої думки»
  6. «Філософські та соціокультурні аспекти історичних трансформацій релігії»
  7. «Онтологія сакрального мистецтва»
  8. «Феноменологічний та антропологічний виміри релігійного досвіду»
  9. «Становлення категоріального апарату сучасного релігієзнавчого дискурсу»
  10. «Релігія і політика в сучасній Україні»
  11. «Проблеми релігійної ідентичності»
  12. «Релігія і сучасні медіа»


Напрями підготовки/ cпеціальності фахівців, яких готує кафедра:

Кафедра здійснює підготовку фахівців за напрямами філософія: освітньо-кваліфікаційний рівень бакалавр (форми навчання – денна), спеціаліст (форми навчання – денна), магістр (форма навчання – денна); релігієзнавство: освітньо-кваліфікаційний рівень бакалавр (форми навчання – денна), спеціаліст (форми навчання – денна), магістр (форма навчання – денна).

Спеціалісти і магістри філософи та релігієзнавці можуть працювати:

у середніх спеціальних та вищих навчальних закладах викладачем навчальних курсів; у школах нового типу (гімназіях, ліцеях) викладачем релігієзнавчих, культурологічних, соціальних, філософських дисциплін; у засобах масової інформації – в газетах, часописах, на радіо і телебаченні; у закладах культури (музеї релігії та релігійного мистецтва); в органах державної влади та місцевого самоврядування; у туристично-екскурсійній галузі; в суспільних та громадських організаціях, партіях, фондах; у комерційних структурах (менеджерами соціально-релігійної та соціально-гуманітарної сфери); засобах масової комунікації.

Посилання