Семінар: «Особливості циркуляції вірусу сказу в біоценозах Волинської області»

Матеріал з wiki.vnu.edu.ua
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цирк.сказу.jpg
Цирк.сказу1.jpg
Цирк.сказу2.jpg
Сказ 2.jpg
Сказ 3.jpg
Сказ 1.jpg
Сказ 4.jpg
Сказ 5.jpg
Сказ 6.jpg


Доцент Валентина Голуб для студентів провела науковий семінар «Особливості циркуляції вірусу сказу в біоценозах Волинської області». Доповідач наголосила на небезпечності цього вірусу.
Сказ – це гостре зоонозне інфекційне захворювання, яке передається через укус або ослинення рани хворою на сказ твариною. Збудником сказу є РНК- вірус роду Lyssavirus родини Рабдовірусів. Сказ відзначається повною відсутністю ефективного лікування та стовідсотковою летальністю. Рабдовірус щорічно уражує мільйони тварин. Прямі економічні збитки складають 4 млрд євро щорічно. Ця інфекція реєструється у більшості країн світу, у яких від сказу щороку гине 55 тисяч людей.
Територія України є зоною стійкого неблагополуччя зі сказу і посідає друге місце в Європі. При контакті людини з хворими на сказ тваринами показане обов’язкове щеплення. Тільки в Україні з цього приводу щорічно звертається понад 100 тис. осіб, при цьому щорічна вартість щеплення сягає понад 6 млн. доларів. У Волинській області лабораторна діагностика сказу здійснюється у вірусологічному відділі Волинської регіональної лабораторії ветеринарної медицини, яка полягає в дослідженні головного мозку тварин для виявлення тілець Бабеша-Негрі - специфічних включень в цитоплазмі головного мозку уражених тварин - методом реакції імунофлуоресценції (РІФ) і біопробою на білих мишах. Лабораторні дослідження матеріалу на сказ проводять позачергово; результати негайно повідомляють головному ветлікарю області.

Згідно аналізу архівних даних за останні 16 років спостережень загальна кількість зареєстрованих хворих тварин на сказ у Волинській області склала 413 випадків. Якщо у 2000-2010 роках в області було виявлено 186 хворих тварин, у наступні неповні 6 років – 227 тварин. Найбільша кількість зафіксована в 2013 та 2015 роках – відповідно 57 та 53 випадки. Слід зазначити, що вірус із зони Полісся активно мігрував у Лісостепову зону та міста Волинської області. Розширився спектр хворих тварин порівняно із попередніми роками – 10 видів тварин у 2015 та 5 видів у першому кварталі 2016 року. Поряд із типовими видами вірусом були уражені вовки, єнотовидні собаки, тхори, куниці, с.-г. тварини та вперше в регіоні – кажани. Загалом для виявлених населених пунктів характерний змішаний тип сказу – природно-антропургічний, тоді як для Європи властивий виключно природний тип сказу. У Волинській області спостерігається урбанізація вірусу – якщо у 2014 році сказ був виявлений лише в одному місті - Ківерці, то в наступні роки - 8 випадків у 4-ох містах області. В останні роки на відміну від попередніх у в нашому регіоні знову зареєстровано випадки сказу серед великої та дрібної рогатої худоби, коней , до того ж вірус розпочав циркуляцію серед кажанів ( м. Луцьк) та вовків у Ківерцівському та Любомльському районах. (2.01.2015 р. Ківерцівський район с.Сильно; 5.01.2016 р. Любомльський район, с. Гупало). З метою обмеження поширення вірусу сказу на території України та захисту території Республіки Польща, а тим самим території Європейського Союзу від його поширення, вздовж україно-польського кордону на території України створена буферна зона , в тому числі у 10 районах Волинської області. В 2014 і 15-му роках за кошти Євросоюзу на території буферної зони було проведено 2 кампанії з пероральної імунізації диких тварин антирабічною вакциною «Броварабіс V-RG». Як свідчать результати досліджень такі разові профілактичні заходи, на жаль, не можуть забезпечити надійного захисту диких тварин, що призводить до інфікування котів і собак. Адже завдяки систематичному проведенню пероральної імунізації диких м’ясоїдних тварин в країнах Західної Європи вдалося мінімізувати випадки захворювання тварин на сказ до поодиноких спалахів.
Таким чином:

  • Волинська область є зоною стійкого неблагополуччя відносно сказу.
  • Переважають природно-антропургічні осередки вірусу сказу.
  • Найдостовірнішим методом діагностики є біопроба на білих мишах.
  • Необхідно забезпечити проведення планової імунізації свійських тварин.
  • Потрібно запровадити вакцинацію у природних осередках сказу.
  • Регулярно проводити санітарно-просвітницьку роботу серед населення щодо профілактики сказу та надання першої медичної допомоги, зокрема термінова активно-пасивна вакцинація потерпілих не пізніше з 14-го дня з моменту укусу.