Семінар: «Особливості циркуляції вірусу сказу в біоценозах Волинської області»

Фарбування мазків-відбитків та виявлення специфічних тілець-включень методом РІФ за допомогою флуоресцентної мікроскопії

Доцент Валентина Голуб для студентів провела науковий семінар «Особливості циркуляції вірусу сказу в біоценозах Волинської області». Доповідач наголосила на небезпечності цього вірусу.
Сказ – це гостре зоонозне інфекційне захворювання, яке передається через укус або ослинення рани хворою на сказ твариною. Збудником сказу є РНК- вірус роду Lyssavirus родини Рабдовірусів. Сказ відзначається повною відсутністю ефективного лікування та стовідсотковою летальністю. Рабдовірус щорічно уражує мільйони тварин. Прямі економічні збитки складають 4 млрд євро щорічно. Ця інфекція реєструється у більшості країн світу, у яких від сказу щороку гине 55 тисяч людей.
Територія України є зоною стійкого неблагополуччя зі сказу і посідає друге місце в Європі. При контакті людини з хворими на сказ тваринами показане обов’язкове щеплення. Тільки в Україні з цього приводу щорічно звертається понад 100 тис. осіб, при цьому щорічна вартість щеплення сягає понад 6 млн. доларів. У Волинській області лабораторна діагностика сказу здійснюється у вірусологічному відділі Волинської регіональної лабораторії ветеринарної медицини, яка полягає в дослідженні головного мозку тварин для виявлення тілець Бабеша-Негрі - специфічних включень в цитоплазмі головного мозку уражених тварин - методом реакції імунофлуоресценції (РІФ) і біопробою на білих мишах. Лабораторні дослідження матеріалу на сказ проводять позачергово; результати негайно повідомляють головному ветлікарю області.

Згідно аналізу архівних даних за останні 16 років спостережень загальна кількість зареєстрованих хворих тварин на сказ у Волинській області склала 413 випадків. Якщо у 2000-2010 роках в області було виявлено 186 хворих тварин, у наступні неповні 6 років – 227 тварин. Найбільша кількість зафіксована в 2013 та 2015 роках – відповідно 57 та 53 випадки. Слід зазначити, що вірус із зони Полісся активно мігрував у Лісостепову зону та міста Волинської області. Розширився спектр хворих тварин порівняно із попередніми роками – 10 видів тварин у 2015 та 5 видів у першому кварталі 2016 року. Поряд із типовими видами вірусом були уражені вовки, єнотовидні собаки, тхори, куниці, с.-г. тварини та вперше в регіоні – кажани. Загалом для виявлених населених пунктів характерний змішаний тип сказу – природно-антропургічний, тоді як для Європи властивий виключно природний тип сказу. У Волинській області спостерігається урбанізація вірусу – якщо у 2014 році сказ був виявлений лише в одному місті - Ківерці, то в наступні роки - 8 випадків у 4-ох містах області. В останні роки на відміну від попередніх у в нашому регіоні знову зареєстровано випадки сказу серед великої та дрібної рогатої худоби, коней , до того ж вірус розпочав циркуляцію серед кажанів ( м. Луцьк) та вовків у Ківерцівському та Любомльському районах. (2.01.2015 р. Ківерцівський район с.Сильно; 5.01.2016 р. Любомльський район, с. Гупало). З метою обмеження поширення вірусу сказу на території України та захисту території Республіки Польща, а тим самим території Європейського Союзу від його поширення, вздовж україно-польського кордону на території України створена буферна зона , в тому числі у 10 районах Волинської області. В 2014 і 15-му роках за кошти Євросоюзу на території буферної зони було проведено 2 кампанії з пероральної імунізації диких тварин антирабічною вакциною «Броварабіс V-RG». Як свідчать результати досліджень такі разові профілактичні заходи, на жаль, не можуть забезпечити надійного захисту диких тварин, що призводить до інфікування котів і собак. Адже завдяки систематичному проведенню пероральної імунізації диких м’ясоїдних тварин в країнах Західної Європи вдалося мінімізувати випадки захворювання тварин на сказ до поодиноких спалахів.
Таким чином:

• Волинська область є зоною стійкого неблагополуччя відносно сказу.
• Переважають природно-антропургічні осередки вірусу сказу.
• Найдостовірнішим методом діагностики є біопроба на білих мишах.
• Необхідно забезпечити проведення планової імунізації свійських тварин.
• Потрібно запровадити вакцинацію у природних осередках сказу.
• Регулярно проводити санітарно-просвітницьку роботу серед населення щодо профілактики сказу та надання першої медичної допомоги, зокрема термінова активно-пасивна вакцинація потерпілих не пізніше з 14-го дня з моменту укусу.