Ларіонова Діана
Я не просто вступала до університету як абітурієнт, а усвідомлено йшла саме на цю спеціальність психолога. Мріяла стати саме сімейним психологом, але як я могла ним стати, якщо в самої як такої сім'ї не було, мене виховувала лише мама, тому я завжди вагалася який приклад буду давати оточуючим людям, тому що на той момент мені важливо було, що скажуть інші. Згодом практика за практикою в університеті відкривала мені інші двері, де я робила крок за кроком те до чого прагнула і зрозуміла, чого хочу я. В літній період я пробувала працювала вожатою в дитячих таборах, згодом була можливість спробувати по спеціальності в закладі дошкільної освіти. Було по- різному, так як досвіду мало, але насамперед я залучилась підтримкою наших викладачів, які мені допомагали, підказували. Я скажу так: наш факультет психології– це справжнісінька друга сім'я де я була не просто студенткою – я була другом, дитина, соратник, колега, і завжди можна було бути відкритим у всьому. Викладачі не просто читають лекції, вони вчать – вчать вчитися та ставити питання, вчать як не забувати включати мозок у потрібний момент, завжди допоможуть та підтримають, у відповідь на повагу до їхньої праці. Викладачі кафедри педагогічної та вікової психології – це люди, які знають про що вони говорять, і для чого і не мало важливо де це застосувати, і завжди дадуть відповідь на всі питання, які тебе цікавлять.
З повагою Діана Ларіонова!