Відмінності між версіями «Онищук Оксана Олександрівна»

Матеріал з wiki.vnu.edu.ua
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Рядок 3: Рядок 3:
<big>Онищук Оксана Олександрівна</big>, доцент, кандидат технічних наук
<big>Онищук Оксана Олександрівна</big>, доцент, кандидат технічних наук


[[Зміст<br />
Зміст<br />


1 БіОГРАФІЯ<br />
[[Файл:1 БіОГРАФІЯ<br />|міні]]
 
[[Файл:2 ПРОФЕСІЙНІ ПРИЗНАЧЕННЯ<br />|міні]]
2 ПРОФЕСІЙНІ ПРИЗНАЧЕННЯ<br />
[[Файл:3 ОСНОВНІ НАВЧАЛЬНІ КУРСИ, ЯКІ ВЕДЕ ВИКЛАДАЧ<br />|міні]]
 
[[Файл:4 НАУКОВІ ІНТЕРЕСИ<br />|міні]]
3 ОСНОВНІ НАВЧАЛЬНІ КУРСИ, ЯКІ ВЕДЕ ВИКЛАДАЧ<br />
[[Файл:5 ВИБРАНІ ПРАЦІ<br />|міні]]]]
 
4 НАУКОВІ ІНТЕРЕСИ<br />
 
5 ВИБРАНІ ПРАЦІ<br />]]





Версія за 13:11, 21 березня 2021

[1] [2] [3]

Онищук Оксана Олександрівна, доцент, кандидат технічних наук

Зміст

[[Файл:1 БіОГРАФІЯ
|міні]] [[Файл:2 ПРОФЕСІЙНІ ПРИЗНАЧЕННЯ
|міні]] [[Файл:3 ОСНОВНІ НАВЧАЛЬНІ КУРСИ, ЯКІ ВЕДЕ ВИКЛАДАЧ
|міні]] [[Файл:4 НАУКОВІ ІНТЕРЕСИ
|міні]] [[Файл:5 ВИБРАНІ ПРАЦІ
|міні]]]]


БіОГРАФІЯ

Народилася 1985 року у м. Львові.У 2002 році з золотою медаллю закінчила школу №25 м. Луцька. У 2007 р. закінчила Луцький національний технічний університет з відзнакою, кваліфікація – магістр технології. Дисертацію захищено 21 грудня 2013 р. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 32.075.02 Луцького національного технічного університету за спеціальністю 05.02.01 – матеріалознавство, диплом ДК № 023192. Тема дисертації: «Розробка матеріалів триботехнічного призначення системи Ті-Fe-C, отриманих самопоширюючим високотемпературним синтезом». У 2014 році отримала диплом кандидата технічних наук з 2014 р. (на підставі рішення Атестаційної колегії Міністерства освіти і науки, молоді та спорту від 26 червня 2014 року, Додаток 2 до наказу Міністерства освіти і науки України 04.07.2014 № 792). У 2020 році отримала атестат доцента кафедри хімії та технологій АД №005460.

ПРОФЕСІЙНІ ПРИЗНАЧЕННЯ

• Луцький національний технічний університет: 2010-2013 роки– асистент кафедри комп’ютерного проектування верстатів та технології машинобудування;

• Волинський державний університет імені Лесі Українки: 2016-2018- доцент кафедри аналітичної хімії та екотехнологій, 2018 і зараз – доцент кафедри хімії та технології.

ОСНОВНІ НАВЧАЛЬНІ КУРСИ, ЯКІ ВЕДЕ ВИКЛАДАЧ

  • Процеси і апарати хімічних виробництв;
  • Проектування технологічних процесів в харчовій промисловості;
  • Математичне моделювання та застосування ЕОМ в хімічній технології;
  • Сучасні технології водопідготовки.
    Здійснює керівництво бакалаврськими та курсовими роботами на кафедрі хімії та технологій, навчальною та переддипломною практикою студентів. 
    Проводить лекційні та практичні заняття із зазначених дисциплін, а також проводить лекційні та практичні заняття зі спецкурсів «Хімія та технологія харчових добавок», «Контроль та керування хіміко-технологічними процесами», «Математичне моделювання та застосування ЕОМ в хімічній технології», «Сучасні технології водопідготовки», «Основи проектування хімічних виробництв», «Хімія та технологія косметичних засобів», «Інженерна графіка», «Методи отримання косметичних засобів», «Хімічні методи аналізу», «Процеси і апарати хімічних виробництв», «Сучасне обладнання в харчовій промисловості», «Проектування технологічних процесів в харчовій промисловості». З навчальних курсів, які веде здобувач, розроблено програми навчальних дисциплін, підготовлено методичні матеріали для проведення лекційних та практичних занять, самостійної та індивідуальної роботи студентів, складено завдання для проведення модульного і підсумкового контролю, а також організації самостійної та індивідуальної роботи студентів. 
     Бере участь у науково-організаційній роботі кафедри та факультету.
    Здійснює керівництво студентами при підготовці доповідей для участі в наукових конференціях (було опубліковано 8 тез доповідей студентів).

НАУКОВІ ІНТЕРЕСИ

Здійснює наукові дослідження, присвячені питанням застосування сенсорів, методики та технологій їх виготовлення.

ПРОФІЛЬ У SCHOLAR
scholar google
ПРОФІЛЬ У SCOPUS
[4]
ПРОФІЛЬ У ORCID
[5]

ВИБРАНІ ПРАЦІ [6] [7] [8]

  1. Abrasive wear resistance of a Ti-Fe-Cr alloy obtained by self-propagating high-temperature synthesis and modified with boron and carbon /О. О. Onyshchuk/ Materials Science, Vol. 51, No. 5, March, 2016– 2016. – No.5. – C.741–746.
  2. Onushchyk O.O., Rud V.D. Structures and Tribological Characteristics of TiFe–xC Triboengineering Materials Obtained by Self-Propagating High-Temperature Synthesis. Materials Science. 2013. Vol. 49, №.3. P.418–424. (Ukrainian Original Vol. 49, № 3, October–November, 2011)
  3. До розрахунку та моделювання швидкості фільтрування для повільного фільтрування через шар сорбенту / Онищук О.О.// Вісник Хмельницького національного університету. – Збірник наукових праць. – Хмельницький, 2021. – Вип.1. – C.88–93.
  4. Оптимізація розрахунку температури та швидкості для теплообмінних процесів в адіабатичних умовах / Онищук О.О.// Вісник Черкаського державного технологічного університету. – Збірник наукових праць. – Черкаси, 2021. – Вип.4. – C.128–136.
  5. Дослідження вмісту пероксиду водню у антисептичних препаратах з використанням потенціометричних сенсорів/ Онищук О.О., Кормош Ж.О./ Вісник Національного університету водного господарства та природокористування. – Збірник наукових праць. Технічні науки– Рівне: НУВГП, 2020. – Вип.4 (77). – C.82–90.
  6. До оптимізованої фотометричної методики визначення концентрації мікрокількостей фосфору у водопровідній воді/ Онищук О.О.// Вісник Національного університету водного господарства та природокористування. – Збірник наукових праць. Технічні науки.– Рівне: НУВГП, 2020. – Вип.4 (77). – C.101–108.
  7. Онищук О.О., Кормош Ж.О. До розрахунку задачі оптимізації хімічного процесу в ізотермічному реакторі ідеального перемішування. Технолоічні комплекси. Луцьк: ЛНТУ, 2018. Вип.1 (15). C.124–125.
  8. Оптимізація складу компонентів для високотемпературного синтезу матеріалів триботехнічного призначення / Онищук О.О.// Вісник Національного університету водного господарства та природокористування. – Збірник наукових праць. – Рівне: НУВГП, 2017. – Вип.4 (77). – C.124–130.