Використання флористичних методів досліджень при вивченні сучасного стану флори екологічної стежки

Вивчення фіторізноманіття окремих територій є пріоритетним напрямком ботаніки сьогодення.
Волинське Полісся є одним із найбільш заліснених і заболочених рівнинних регіонів України, який характеризується унікальним поєднанням озерно-лісових і лучно-болотних ландшафтів, багатих на рідкісні рослинні угруповання. Потреба знань про флору зростає в аспекті положень Конвенції про збереження біорізноманіття (Ріо-де-Жанейро, 1992). Тому нагальною потребою сьогодення є інвентаризація флори об’єктів природно-заповідного фонду для подальшого моніторингу за станом фітобіоти резерватів.

Новою формою і методом екологічного виховання населення у новій українській школі є організація мережі екологічних стежок (спеціально обладнаних маршрутах, що прокладені по найбільш цікавих місцях зони регульованої рекреації). Особливість процесу екологічного навчання і виховання на стежках природи полягає в тому, що він будується на основі невимушеного засвоєння інформації, норм поведінки в природному оточенні. Досягається це шляхом органічного поєднання відпочинку і пізнання під час руху за маршрутом стежки.

Модельним об’єктом слугувала екологічна стежка «Горинські крутосхили» в межах території однойменної пам'ятки природи у Волинській області. У путівнику до стежки подано лише фізико-географічну характеристику водного маршруту річками Устя та Горинь [3]. Відсутність списку видового фіторізноманіття стежки й зумовило здійснити інвентаризацію флори для активізації екологічного виховання населення.

Методами дослідження було обрано геоботанічні польові (маршрутні обстеження, напівстаціонарний, опитування місцевого населення) і камеральні (робота з літературними джерелами, статистична обробка матеріалів). Метод маршрутних досліджень є найбільш традиційним. Його перевагою є можливість прослідковувати поступові зміни флори; недоліком – екстенсивність. При визначенні рослин проводилась їх камеральна обробка. Основним завданням флористичних досліджень було скласти список судинних рослин екологічної стежки «Горинські крутосхили», виявити раритетні види судинних рослин досліджуваної території.

«Горинські крутосхили» – комплексна пам’ятка природи площею 30,0 га, належить до ДП «Цуманське ЛГ», Горинського л-ва кв. 39, вид. 24, 26, 27, 30-32, 33, 37, 40, 41, 46, 47, утворена за розпорядженням Ради Міністрів Української РСР від 14.10.1975, № 780-р. [5]. До основних завдань пам'ятки природи належать охорона та збереження острівної ділянки лісостепу, збереження та відтворення генофонду рослинного світу; забезпечення охорони та раціонального використання природних ресурсів, підтримка загального екологічного балансу у регіоні; використання пам'ятки природи у виховних, наукових, естетичних, природоохоронних та оздоровчих цілях. На підвищеній ділянці на лівому березі р. Горинь із крутим схилом до русла охороняються грабово-дубові ліси з дубом звичайним (Quercus robur L.) віком близько 100 років та різновіковим грабом звичайним (Carpinus betulus L.) із домішкою берези повислої (Betula pendula Roth.), клена гостролистого (Acer platanoides L.), осики (Populus tremula L.), липи серцелистої (Tilia cordata Mill.) та сосново-дубові насадження. Окремими ділянками зростають високопродуктивні ялинники. Трав’яний покрив формують зеленчук жовтий (Lamium galeobdolon (L.) L.), печіночниця звичайна (Hepatica nobilis Mill.), зірочник лісовий (Stellaria holostea L.), медунка темна (Pulmonaria obscura Dumort.), осока пальчаста (Carex digitata L.), фіалки дивна (Viola mirabilis L.) і висока (V. elatior Fr.), просянка розлога (Milium effusum L.), чина весняна (Lathyrus vernus (L.) Bernh.), веснівка дволиста (Maianthemum bifolium (L.) F.W.Schmidt). Трапляється рідкісний вид, занесений у Червону книгу України – гніздівка звичайна (Neottia nidus-avis (L.) Rich. [10].

Протяжність маршруту в одному напрямку – 1 км, особливістю фізико-географічних умов якого є високий правий берег річки Горинь із лісовими угрупованнями та невелика смуга заплави річки із типовим лучно-болотними рослинами.

За результатами флористичних обстежень за підтримки дирекції Ківерцівського національного природного парку «Цуманська пуща», в межах якого пролягає маршрут стежки, вперше встановлено факт зростання 105 видів судинних рослин екологічної стежки «Горинські крутосхили». Виявлено місцезростання двох раритетних видів рослин, що перебувають під охороною – під державною Червоної книги України (гніздівка звичайна Neottia nidus-avis) та регіональною охороною (печіночниця звичайна Hepatica nobilis).

Встановлено, що ділянка річки Горинь у Волинській області належить до Цуманської сільської територіальної громади (за новим адміністративно-територіальним устроєм України 2020 р.) та за фізико-географічним поділом – до області Волинського Полісся [7, 8]. За геоботанічним районуванням України територія дослідження належить до Західнополіського округу дубово-соснових, соснових, грабово-дубових заплавних лук та евтрофних боліт [2] Поліської підпровінції хвойно-широколистяних лісів Східноєвропейської провінції хвойно-широколистяних та широколистяних лісів Європейської широколистянолісової області. Характерною рисою геоботанічного району є рівнинність території, поширеність дерново-підзолистих ґрунтів, бідні підміни яких займають дубово-соснові, а багатші – дубові ліси. Луки заплави р. Горині представлені формаціями справжніх лук (костриці лучної Festuceta pratensis, тонконога лучного, пирію повзучого), рідше – болотистих лук (з формаціями очеретянки, мітлиці повзучої, тонконога болотного) [2]. За схемою флористичного районування України територія екологічної стежки належить до Південнополіського округу Поліської підпровінції Східноєвропейської флористичної провінції [4]. Флорою називається сукупність видів рослин, що трапляються в даній області (місцевості, країні). Сукупності ж видів, виділених за ознакою зв'язаності з певним типом місцезростання, є частинами флори [4].

Під час дослідження таксономічне положення виду визначали за системою А.Л. Тахтаджяна, яка прийнята у більшості сучасних видань з урахуванням системи APG [6, 9, 11]. Уточнення видів здійснювали у гербарії кафедри ботаніки і методики викладання природничих наук Волинського національного університету імені Лесі Українки (LUU). Латинські назви подані за «Определителем высших растений Украины» [6] з урахуванням S. L. Mosyakin & M. M. Fedoronchuk «Vascular plants of Ukraine. A nomenclature checklist» [11].

Природоохоронний статус видів визначали за виданням «Червона книга України. Рослинний світ» [10] та «Офіційні переліки регіонально рідкісних рослин адміністративних територій України» [1].
Червона книги України – академічне видання, куди заносяться види, що внаслідок різних причин опинилися під загрозою зникнення [10]. В роботі використано охоронний статус «неоцінений» – види, про які відомо, що вони можуть належати до категорії зникаючих, вразливих чи рідкісних, але ще не віднесені до жодної з цих категорій; у тому числі більш-менш широко розповсюджені в різних регіонах України [23]. Під час досліджень на території екологічної стежки виявлено, що потребують охорони гніздівка звичайна (Neottia nidus-avis) та печіночниця звичайна (Hepatica nobilis). Гніздівка звичайна (N. nidus-avis) з родини Зозулинцеві Orchidaceae у Червоній книзі України має природоохоронний статус виду «неоцінений» [10]. Ця жовтувато-бура сапротрофна рослина із горизонтальним кореневищем, з густо розташованими товстими, м’ясистими коренями, скрученими у вигляді пташиного гнізда, зростає поодиноко в лісовій частині стежки. Регіонально рідкісний вид [1] печіночниця звичайна (H. nobilis) з родини Жовтецеві (Ranunculaceae) утворює смуги завширшки 2–10 м. Рослини у доброму стані. Цю весняно-квітучу багаторічну рослину із трилопатевими листочками у формі печінки використовують як декоративну та лікарську.

Наявність рідкісних видів рослин робить пам’ятку природи цінним ботанічним об’єктом і потребує моніторингу за станом популяцій названих видів. У зв’язку із реоганізацією екологічної стежки потребують ревізії інформативні щити, пропозиції до яких буде завершено після весняних спостережень та цілісного аналізу флори стежки.

Список використаних джерел

1. Волинська область (Укладачі: Т. Л. Андрієнко, М. М. Перегрим). Офіційні переліки регіонально рідкісних рослин адміністративних територій України (Довідкове видання). Київ: Альтерпрес, 2012. С. 9–10. URL: https://www.botany.kiev.ua/doc/of_reg_sp.pdf
2. Дідух Я. П., Шеляг-Сосонко Ю. Р. Геоботанічне районування України та суміжних територій. Український ботанічний журнал. 2003. Т. 60(1). С. 6–17. URL: https://ua1lib.org/book/3247155/e69ddd?id=3247155&secret=e69ddd
3. Дорошук А., Мельник В. Екологічна стежка «Горинські крутосхили»: Путівник. Луцьк, 2006. 20 с.
4. Заверуха Б. В. Сосудистые растения. Природа Украинской ССР. Растительный мир / отв. ред. Ю. Р. Шеляг-Сосонко. Київ : Наукова думка, 1985. С. 20–46.
5. Карпюк З. К., Фесюк В. О., Антипюк О. В. Горинські крутосхили. Природно-заповідний фонд Волинської області: альбом-каталог. Луцьк, 2018. С. 40.
6. Определитель высших растений Украины / отв. ред. Ю. Н. Прокудин. 2 изд.стереот. Київ: Фітосоціоцентр, 1999. 548 с.
7. ПОСТАНОВА Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» 17 липня 2020 р. № 807-IX. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/807-20#Text
8. Природа Волинської області / за ред. К. І. Геренчука. Львів : Вид-во Львів. ун-ту, 1975. 133 с.
9. Система APG. URL: https://ru.wikipedia.org/wiki/Система_APG
10. Червона книга України. Рослинний світ / за ред. Я. П. Дідуха. Київ: Глобалконсалтинг, 2009. 900 с.
11. Mosyakin S. L., Fedoronchuk M. M. Vascular plants of Ukraine. A nomenclature checklist. Kiyv: M. G. Kholodny Institute of Botany, 1999. XXIV + 346 pp.