Реографія
Реографія – один із найбільш простих і зручних методів визначення показників центральної гемодинаміки, який за необхідності дає змогу розрахувати хвилинний об’єм серця.
Основні переваги методів
- Реограма аорти разом із записом ЕКГ і ФКГ дає можливість розділено аналізувати скоротливу здатність лівого і правого шлуночків серця.
- Реографічне дослідження судин кінцівок – цінний метод діагностики захворювань периферичних артерій.
- Дослідження асиметрії постачання півкуль головного мозку.
- Аналіз найважливіших критеріїв стану судин головного мозку і руху крові по них.
- Доступність і відсутність попередньої підготовки для діагностики.
Практична значущість
Показання для проведення:
- головні болі різного характеру;
- шум у вухах;
- зниження слуху;
- мігрень;
- постійне підвищення або зниження тиску;
- набряклість обличчя;
- непритомність;
- зниження гостроти зору;
- когнітивні зміни;
- порушення координації рухів;
- залежність від погодних умов.
Проведення реографії
Дослідження проводять у горизонтальному (рідше у положенні сидячи або стоячи) положенні пацієнта. Реєстрація реограми передбачає фіксацію електродів, регулювання реографа, запис калібровочного імпульсу та реографічної кривої. Для визначення ударного об’єму серця вимірюють відстань між електродами, периметр грудної клітки та ріст пацієнта Для зменшення опору, шкіру ділянки, яку досліджують обробляють спиртом. Електроди щільно фіксуються резиновими ременями. Запис проводиться у навчально-науково-виробничій лабораторії медико-біологічного моніторингу та громадського здоров’я.
Пропонуємо
Визначаємо та аналізуємо такі параметри:
- реографічний індекс;
- амплітуду реограми – характеризує величину пульсового кровонаповнення;
- амплітудно-частотний показник – характеризує величину об’ємного кровотоку досліджуваної ділянки за 1;
- реографічний діастолічний індекс ‒ використовується для дотичної оцінки стану венозного відтіку;
- індекс тонуса – характеризує тонус артеріол;
- час систолічного наповнення судин – для визначення еластичності судин.