Технології інтерактивного навчання

ТЕХНОЛОГІЯ ІНТЕРАКТИВНОГО НАВЧАННЯ – така організація навчального процесу, за якої неможлива неучасть у процесі пізнання:

• кожен учень має конкретне завдання, за виконання якого він повинен публічно прозвітувати;
• від діяльності кожного учня залежить якість виконання поставленого перед групою завдання.
  

Технологію від методики відрізняють два «принципових» моменти:

• гарантія кінцевого результату;
• проектування майбутнього навчального процесу.

Педагогічна технологія – набір процедур, які поновлюють професійну діяльність учителя й гарантують кінцевий запланований результат. За технологічного навчання відсутні безліч «якщо»: якщо талановитий учитель, талановиті діти, багата школа тощо. «Методика виникає в результаті узагальнення досвіду або впровадження нових засобів. Технологія проектується, виходячи з конкретних умов та орієнтується на заданий, а не передбачуваний результат».

Технологія, на відміну від методики:

• не припускає варіативності, із неї не можна викинути певних елементів;
• не передбачає пошукової діяльності, спроб, помилок;
• характеризується постійним зворотним зв’язком, коригуванням подальшої діяльності;
• охоплює чітко спланований очікуваний результат.
  

ІНТЕРАКТИВНЕ НАВЧАННЯ – це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, яка має конкретну, передбачувану мету – створити комфортні умови, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність.

Для подолання складності застосування інтерактивних технологій необхідно пам’ятати:

1. Інтерактивні вправи потребують певної зміни всього життя класу, багато часу для підготовки як учнів, так і вчителя. Ліпше підготувати незначну кількість інтерактивних занять протягом навчального року, ніж абияк, але часто проводити підготовлені «ігри».
2. Доцільно провести з учнями організаційне заняття і разом розробити правила роботи в класі. Для початку використовуйте прості інтерактивні технології.
3. Використання інтерактивних технологій – несамоціль. Це лише створення такого мікроклімату в класі, який найліпше сприяє співробітництву, взаєморозумінню, доброзичливості, дає можливість дійсно реалізувати особистісно-орієнтоване навчання.
4. Для ефективного застосування інтерактивних технологій, охоплення всього необхідного матеріалу, його глибокого вивчення педагог повинен старанно плануватисвою роботу:
   

• провести попередню підготовку учнів за конкретним завданням: прочитати, продумати, опрацювати необхідну додаткову літературу, виконати самостійні підготовчі завдання;
• відібрати для уроку найефективніші інтерактивні вправи, які дали б учням ключ до засвоєння теми;
• під час інтерактивних вправ дати дітям можливість добре подумати над завданнями, щоб вони виконували їх серйозно, а не механічно чи граючись;
• на одному уроці використовувати одну (дві) інтерактивні вправи, а не цілий калейдоскоп;
• обов’язково провести обговорення за підсумками інтерактивної вправи;
• проводити бліцопитування, самостійні домашні роботи з різноманітних матеріалів теми, що не були пов'язані з інтерактивними вправами.
  

Щоб контролювати хід навчання на підставі інтерактивних технологій, учитель повинен попередньо добре підготуватись:

• глибоко обміркувати і вивчити програмовий матеріал, у тому числі і додатковий;
• детально спланувати і розробити урок: визначити хронометраж, ролі учасників, підготувати конкретні запитання та можливі відповіді на них, виробити критерії оцінки ефективності уроку;
• створити сприятливі умови для учнів під час вивчення теми шляхом добору найцікавіших випадків, проблем, оголошувати очікувані результати уроку і критерії оцінки роботи учнів;
• передбачити різноманітні методи привернення уваги учнів, налаштувати їх на роботу, підтримувати дисципліну, необхідну для нормальної роботи класу, цьому можуть сприяти різноманітні вправи-розминки, письмовий розподіл ролей у групах тощо.
  

ОСОБЛИВОСТІ ІНТЕРАКТИВНОГО НАВЧАННЯ

У процесі застосування інтерактивного навчання можуть виникати різні проблеми та труднощі. Вважаємо за доцільне їх навести, щоб показати практичний бік інтерактивного навчання.
Отже, типові проблеми:

• Головна проблема: учень часто не має (!) власної думки, а якщо і має, боїться висловлювати її відкрито, на весь клас. Самі учні пояснюють це так: «В нас рідко запитують власну думку», «Чи цінна моя думка?», «А раптом вона не співпаде з думкою вчителя чи колективу?», «Вона суперечить думці учня, що має в класі авторитет з цього предмету» тощо.
• Часто школярі не вміють слухати інших, об’єктивно оцінювати їх думку, рішення.
• Учень не готовий в процесі обговорення змінювати свою думку, йти на компроміс.
• Учням важко бути мобільними, змінювати обстановку, методи роботи.
• Труднощі в малих групах: лідери намагаються «тягнути» групу, а слабші учні відразу стають пасивними.
• Часто трапляється висловлення відверто антисуспільних думок з метою завоювання «авторитету», привертання уваги. При обговоренні замість аргументувати свою думку, учень починає демагогію: «Ви ж самі сказали, цінною є кожна думка, а я так думаю і Ви мене не переконаєте!»
  

Проте за умови вмілого впровадження інтерактивні методи навчання дозволяють залучити до роботи всіх учнів класу, сприяють виробленню соціально важливих навиків роботи в колективі, взаємодії, дискусії, обговорення, поглиблюється мотивація. Як показали результати, після запровадження цих методів:

• Учні набувають культури дискусії.
• Виробляється вміння приймати спільні рішення.
• Поліпшуються вміння спілкуватися, доповідати.
• Якісно змінюється рівень сприйняття учнями матеріалу – він набуває особистісного сенсу, замість «вивчити», «запам’ятати» стає «обдумати», «застосувати».
• Якісно змінюється рівень володіння головними розумовими операціями – аналізом, синтезом, узагальненням, абстрагуванням.