Технології інтерактивного навчання
ТЕХНОЛОГІЯ ІНТЕРАКТИВНОГО НАВЧАННЯ – така організація навчального процесу, за якої неможлива неучасть у процесі пізнання:
- кожен учень має конкретне завдання, за виконання якого він повинен публічно прозвітувати;
- від діяльності кожного учня залежить якість виконання поставленого перед групою завдання.
Технологію від методики відрізняють два «принципових» моменти:
- гарантія кінцевого результату;
- проектування майбутнього навчального процесу.
Педагогічна технологія – набір процедур, які поновлюють професійну діяльність учителя й гарантують кінцевий запланований результат. За технологічного навчання відсутні безліч «якщо»: якщо талановитий учитель, талановиті діти, багата школа тощо. «Методика виникає в результаті узагальнення досвіду або впровадження нових засобів. Технологія проектується, виходячи з конкретних умов та орієнтується на заданий, а не передбачуваний результат».
Технологія, на відміну від методики:
- не припускає варіативності, із неї не можна викинути певних елементів;
- не передбачає пошукової діяльності, спроб, помилок;
- характеризується постійним зворотним зв’язком, коригуванням подальшої діяльності;
- охоплює чітко спланований очікуваний результат.
ІНТЕРАКТИВНЕ НАВЧАННЯ – це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, яка має конкретну, передбачувану мету – створити комфортні умови, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність.
Для подолання складності застосування інтерактивних технологій необхідно пам’ятати:
- Інтерактивні вправи потребують певної зміни всього життя класу, багато часу для підготовки як учнів, так і вчителя. Ліпше підготувати незначну кількість інтерактивних занять протягом навчального року, ніж абияк, але часто проводити підготовлені «ігри».
- Доцільно провести з учнями організаційне заняття і разом розробити правила роботи в класі. Для початку використовуйте прості інтерактивні технології.
- Використання інтерактивних технологій – несамоціль. Це лише створення такого мікроклімату в класі, який найліпше сприяє співробітництву, взаєморозумінню, доброзичливості, дає можливість дійсно реалізувати особистісно-орієнтоване навчання.
- Для ефективного застосування інтерактивних технологій, охоплення всього необхідного матеріалу, його глибокого вивчення педагог повинен старанно плануватисвою роботу:
- провести попередню підготовку учнів за конкретним завданням: прочитати, продумати, опрацювати необхідну додаткову літературу, виконати самостійні підготовчі завдання;
- відібрати для уроку найефективніші інтерактивні вправи, які дали б учням ключ до засвоєння теми;
- під час інтерактивних вправ дати дітям можливість добре подумати над завданнями, щоб вони виконували їх серйозно, а не механічно чи граючись;
- на одному уроці використовувати одну (дві) інтерактивні вправи, а не цілий калейдоскоп;
- обов’язково провести обговорення за підсумками інтерактивної вправи;
- проводити бліцопитування, самостійні домашні роботи з різноманітних матеріалів теми, що не були пов'язані з інтерактивними вправами.
Щоб контролювати хід навчання на підставі інтерактивних технологій, учитель повинен попередньо добре підготуватись:
- глибоко обміркувати і вивчити програмовий матеріал, у тому числі і додатковий;
- детально спланувати і розробити урок: визначити хронометраж, ролі учасників, підготувати конкретні запитання та можливі відповіді на них, виробити критерії оцінки ефективності уроку;
- створити сприятливі умови для учнів під час вивчення теми шляхом добору найцікавіших випадків, проблем, оголошувати очікувані результати уроку і критерії оцінки роботи учнів;
- передбачити різноманітні методи привернення уваги учнів, налаштувати їх на роботу, підтримувати дисципліну, необхідну для нормальної роботи класу, цьому можуть сприяти різноманітні вправи-розминки, письмовий розподіл ролей у групах тощо.
У процесі застосування інтерактивного навчання можуть виникати різні проблеми та труднощі. Вважаємо за доцільне їх навести, щоб показати практичний бік інтерактивного навчання.
Отже, типові проблеми:
- Головна проблема: учень часто не має (!) власної думки, а якщо і має, боїться висловлювати її відкрито, на весь клас. Самі учні пояснюють це так: «В нас рідко запитують власну думку», «Чи цінна моя думка?», «А раптом вона не співпаде з думкою вчителя чи колективу?», «Вона суперечить думці учня, що має в класі авторитет з цього предмету» тощо.
- Часто школярі не вміють слухати інших, об’єктивно оцінювати їх думку, рішення.
- Учень не готовий в процесі обговорення змінювати свою думку, йти на компроміс.
- Учням важко бути мобільними, змінювати обстановку, методи роботи.
- Труднощі в малих групах: лідери намагаються «тягнути» групу, а слабші учні відразу стають пасивними.
- Часто трапляється висловлення відверто антисуспільних думок з метою завоювання «авторитету», привертання уваги. При обговоренні замість аргументувати свою думку, учень починає демагогію: «Ви ж самі сказали, цінною є кожна думка, а я так думаю і Ви мене не переконаєте!»
Проте за умови вмілого впровадження інтерактивні методи навчання дозволяють залучити до роботи всіх учнів класу, сприяють виробленню соціально важливих навиків роботи в колективі, взаємодії, дискусії, обговорення, поглиблюється мотивація. Як показали результати, після запровадження цих методів:
- Учні набувають культури дискусії.
- Виробляється вміння приймати спільні рішення.
- Поліпшуються вміння спілкуватися, доповідати.
- Якісно змінюється рівень сприйняття учнями матеріалу – він набуває особистісного сенсу, замість «вивчити», «запам’ятати» стає «обдумати», «застосувати».
- Якісно змінюється рівень володіння головними розумовими операціями – аналізом, синтезом, узагальненням, абстрагуванням.