«Метод міні-проєктів як важливий мотиваційний чинник у навчанні «Біології »6 класу»

В умовах реалізації компетентнісного підходу до навчання важливим є адаптація різних технологій до його організації. Серед таких педагогічних технологій вагомою є метод проектів, який виник ще в 20-х роках ХХ ст. у США. Його називали також методом проблем і пов’язували з ідеями гуманістичного спрямування в філософії й освіті, розробленими американським філософом Дж. Дьюї та його учнем В.Х. Кілпатриком. Дж. Дьюї намагався побудувати навчання на активній основі, щоб зацікавити дітей, залучити їх до знань, навчити застосовувати знання у повсякденному житті . Історично так склалося, що в ці ж роки ХХ ст. метод проектів був поширеним й у радянській педагогіці, а уже в 30–40-і роки про нього забули. В той же час цей метод став поширеним в зарубіжній педагогіці: американській, англійській. Зараз у вітчизняній педагогіці метод проектів знову почали закладати в пізнавальну діяльність учнів. Останнім часом цьому методу приділяється належна увага. Його упровадження у навчальний процес сприяє виробленню дослідницьких навичок у школярів, розвиває пізнавальний інтерес, привчає до самостійного виконання поставлених завдань, посилення мотивації до навчання, формування ключової компетентності «навчання упродовж життя», а саме уміння вчитися тощо.
Т.В. Буджак, характеризуючи широкий діапазон дидактичних можливостей метода проектів, відносить його до педагогічних технологій.
Методичні можливості методу проектів як сучасної педагогічної технології навчання є вагомим чинником посилення мотивації до вивчення предмету.
Дослідники Б.В. Пєтухова, О.Є. Рибникова, О.О. Пєтухов зазначають, що в основній школі, коли починається вивчення великого обсягу матеріалу, в учнів послаблюється інтерес до того чи іншого предмета. Проведення одноманітних уроків, використання традиційних методів та засобів навчання не сприяють активізації пізнавальної діяльності й мотивації до здобуття знань. Метод проектів дає змогу посилити мотивацію до навчання.
Питання учнівських проектів досліджує Т.І. Вороненко з урахуванням специфіки хімії як навчального предмета.
Метод проектів склав основу учнівських проектів. Вони стали поширеними. Вперше їх включено в навчальну програму з біології для основної школи 2013 р.. Їх уведення у навчальну програму є дотриманням сучасних методичних підходів до організації процесу навчання біології. У навчальній програмі, вони чомусь дістали назву «міні-проекти». Але проекти можуть бути «як міні», так і максі», все залежить від кількості матеріалу, охопленого дослідником, або проблеми: локальної чи глобальної тощо. До цього часу дискусійним є питання як назвати проекти, включені в навчальну програму. В біології в оновленій навчальній програмі «Біологія. 6–9 класи» вони названі «проекти», в хімії «навчальні проекти». Ми дотримуємося думки, що потрібно називати «учнівські проекти».
Проекти можуть бути різні за типами залежно від ознаки, що закладена в їх основу.
Дидактично розрізняють проекти: інформаційні (збір, опрацювання і оформлення інформації), дослідницькі (дослідження якоїсь проблеми), творчі (прояв творчості). Проте чітку межу провести між ними неможливо, вони переплітаються між собою.
Інформаційні проекти переважно спрямовані на збір інформації про який — небудь об’єкт, на ознайомлення учасників проекту з цією інформацією, її аналіз і узагальнення. Вони мають свою структуру: мета проекту, його актуальність, методи отримання (літературні джерела, засоби масової інформації, бази даних, Інтернет) та обробки інформації (її аналіз, узагальнення, зіставлення з відомими фактами, аргументовані висновки), результат (стаття, реферат, відеофільм). Такі проекти можуть бути частиною будь-якого іншого проекту.
Під час навчання біології поширеними є дослідницькі проекти. До виконання таких проектів необхідно: вибрати тему дослідження проблеми, обгрунтувати її актуальність, чітко визначити об’єкт і предмет дослідження, цілі та завдання роботи над проектом, сформулювати гіпотезу (припущення) дослідження, визначити методи дослідження та джерела інформації, скласти план вирішення проблеми, засвоїти чи визначити нове знання дослідним шляхом, обговорити одержані результати, констатувати спектр нових проблем для подальшого дослідження.
Творчі проекти не мають детально опрацьованої структури спільної діяльності учасників. Структура і процес реалізації запланованих робіт у такому проекті підпорядковуються кінцевому результату, прийнятій групою логіці спільної діяльності, інтересам учасників проекту. Виконавці заздалегідь домовляються про заплановані результати і форму їх подання — звіт, реферат, відеофільм тощо.
Якщо брати до уваги навчальний предмет в межах якого виконується проект, тоді розрізняють: предметні (виконуються в рамках одного навчального предмета) і міжпредметні або інтегровані (виконуються на основі інтеграції знань з різних дисциплін). Інтегровані проекти є методично цінними тому, що в них учасники об’єднують здобуті знання з багатьох навчальних предметів: біології, хімії, географії, фізики, математики, історії, основ здоров’я. Їх виконання можна організувати з виконанням відповідних ролей: біологи, фізики, хіміки тощо.
Існують класифікації за складом учасників (учні одного класу, однієї школи, міста, регіону, країни, різних країн світу) і за їх кількістю (індивідуальні, групові й колективні (у разі виконання групових і колективних проектів між учнями розподіляються обов’язки та визначається відповідальність кожного за виконання проекту в цілому).
В оновленій навчальній програмі «Біологія. 6–9 класи» (2013 р.) проекти проходять наскрізною змістовою лінією і є в кожній темі. Тематика проекту за вибором учителя із залученням учнів.
Важливими є етапи роботи з проектом. До основних етапів роботи з проектом належать
: 1. Планування вчителем проекту в межах програми.
2. Висування ідеї учителем на уроці.
3. Обговорення ідеї з учнями, висування ними власних ідей.
4. Формування мікрогруп.
5. Розподіл завдань у мікрогрупах.
6. Практична діяльність учнів у межах проекту.
7. Проміжна перевірка результатів роботи.
8. Обговорення способів оформлення проекту.
9. Мультимедійна презентація результатів.
10. Підсумок роботи над проектом: обговорення результатів, виставлення оцінок, план майбутнього проекту.
Захист проекту здійснюється на уроці з використанням мультимедійної установки.
Наведемо приклад використання методу проектів на уроці біології під час вивчення теми «Вищі спорові рослини». Цю тему можна вивчати одночасно зі створенням учнівського проекту. Так як ця тема вивчається у 6-му класі і за віковими особливостями це діти 10–11 років і їм цікаві ігрові форми організації роботи. Тому вибравши мету проекту, проблему дослідження, визначення напрямів пошуку інформації, формуються групи, які спрямовані на виконання певної ролі. Наприклад, можна сформувати 4 групи відповідно до назв наукових галузей, що займаються вивченням тієї чи іншої групи рослин: перша — бріофітологи вивчають мохи, друга — лікоподіофітологи — вивчають плауни, третя — еквізетологи — хвощі, четверта — подіподіофітологи вивчають папороті. Кожна група виконує відповідні завдання, визначає способи та методи дослідження, обмінюється інформацією в межах групи тощо.
До визначення тематики учнівських проектів можуть бути різноманітні підходи.
Учні можуть обирати проекти відповідно до календаря екологічних дат: 21 березня — Всесвітній день Землі. Міжнародний день лісу, 1 квітня — День птахів тощо.
Тематика проектів може стосуватись предметного змісту навчальної програми «Біологія. 6–9 класи», реалізації наскрізних змістових ліній на основі внутрішньопредметності або міжпредметності (на основі кількох навчальних предметів) або їх поєднання.
Щодо створення учнівських проектів на міжпредметній основі це є запорукою об’єднання реалізації наскрізних змістових ліній. Наприклад реалізація наскрізної змістової лінії «Здоров’я і безпека» буде повноціннішою, якщо учні виконуватимуть проект в поєднанні змісту таких навчальних предметів як «Біологія», «Фізична культура», «Основи здоров’я». А ширша реалізація наскрізної змістової лінії «Громадянська відповідальність» можлива в поєднанні біології із суспільствознавством; «Підприємливість і фінансова грамотність» з математикою. Такі проекти є тривалими, але цікавими.
Цінним для упровадження проектної діяльності учнів у процес навчання є їх об’єднання в групи для здобуття спільного результату. Саме «правильно організована робота в групах дає змогу забезпечити активну діяльність учнів, передбачає розподіл обов’язків між ними, виконавчу й організаційну ініціативу, актуалізацію як досвіду самостійної діяльності, так і спільної роботи над виконанням конкретного завдання».
Реалізація методу проектів веде до зміни ролі вчителя, його позиції, з носія готових знань він перетворюється в організатора пізнавальної діяльності своїх учнів. Особливо важливим при цьому є виконання учителем ролі незалежного консультанта.
Як результат проектної діяльності в учнів формуються крім предметної (біологічної) ключові компетентності: компетентності у галузі природничих наук, техніки і технологій, інформаційно-комунікаційна компетентність, інноваційність, громадянські та соціальні компетентності, екологічна компетентність та інші. Їх зміст сприяє розкриттю їх важливості у житті кожного майбутнього члена суспільства. Наприклад, «Компетентності у галузі природничих наук, техніки і технологій» спрямовані на формування в учнів знань і умінь пояснювати явища в живій природі, використовуючи наукове мислення; самостійно чи в групі досліджувати живу природу, аналізувати й визначати проблеми довкілля; оцінювати значення біології для сталого розвитку; формувати ставлення учнів, виражене через відповідальність за ощадне використання природних ресурсів, екологічний стан у місцевій громаді, в Україні та світі; готовність до вирішення проблем, пов’язаних зі станом довкілля. Під час виконання таких проектів можна використовувати елементи STEM-освіти, в якій й спостерігається тісне поєднання природничих наук, техніки, інженерії й математики.
Для розвитку кожної особистості важливою є така компетентність як інноваційність, а саме здатність особистості мобільно приймати адекватні рішення, творчо виконувати їх. Робота над проектом створює умови формування такої компетентності.
Але, хочеться застерегти учителів від захоплення проектною діяльністю. Не потрібно забувати, що процес створення проекту забирає багато часу в учнів; створює перенапруження під час його підготовки, призводить до перевтоми, врешті відбивається на здоров’ї учнів.
Якщо кожен кожен учитель-предметник залучатиме учнів до проектної діяльності в результаті процес навчання в цілому стане складним. Тому для створення і захисту проектів потрібно складати графік з навчальних предметів з метою уникнення перевантаження учнів, а ще ефективнішим є кооперація учителів з різних предметів і створення учнівських проектів на міжпредметній основі. Це дасть змогу учням зрозуміти значення інтеграції знань, формування їх цілісності і відповідних компетентностей.