Історія кафедри

Матеріал з wiki.vnu.edu.ua
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кафедра історії України та археології

Кафедра має давню історію, що нерозривно пов’язана з історією нашого навчального закладу. Кафедра історії була створена згідно з наказом ректора Луцького державного учительського інституту № 2 від 17 травня 1946 року, виконувачем обов’язків завідувача кафедри призначено Дмитра Агафоновича Огаріна. На ній працювали П. Д. Бабляк, В. О. Ванцевич, Є. М. Виноградов, О. І. Демешина, М. І. Касіч, М. Ф. Кошель, О. А. Москаленко.

З 1 листопада 1951 року кафедру історії очолював Марко Данилович Лизогуб. У наступні роки цю посаду займали: Павло Зотович Козік (з 25 серпня 1953 року), Володимир Васильович Сухарєв (з 1 листопада 1953 року), Павло Мусійович Денисовець (з 15 січня 1955 року). У цей час на кафедрі працювали О. Ф. Вишнякова, П. З. Козік, М. О. Лапін, М. Д. Лизогуб, В. М. Литвинова, О. Г. Михайлюк, П. К. Сміян, В. В. Сухарєв, В. В. Широкова. У 1957–1972 роках кафедрою керував Роман Назарович Оксенюк, переведений до Луцька разом із колегами І. І. Назаренком і Н. І. Хмарою з Житомирського педагогічного інституту у зв’язку з припиненням там підготовки вчителів історії. Р. Н. Оксенюк залишив помітний слід у розвитку краєзнавства та історичної науки на Волині. Зокрема, він видав ґрунтовну монографію «Нариси історії Волині (1861–1939)» (Львів, 1970) й очолював авторський колектив із написання праці «Історія міст і сіл Української РСР. Волинська область» (Київ, 1970). На кафедрі історії довгі роки працювали Дмитро Іванович Бабич, Ніна Василівна Виноградова, Іван Сергійович Гайдай, Павло Зотович Козік, Вадим Олексійович Кудь, Марко Данилович Лизогуб, Олексій Григорович Михайлюк, Дмитро Агафонович Огарін, Михайло Федорович Осколков, Павло Никифорович Серпенінов, Петро Кіндратович Сміян, Володимир Васильович Сухарєв, Валентина Михайлівна Сухарєва, Наталія Іванівна Хмара, Володимир Миколайович Цятко, Варвара Василівна Широкова.

1 вересня 1971 року, згідно з наказом Міністерства освіти УРСР № 177 від 20 травня, кафедру історії було розділено на кафедру історії СРСР і УРСР та кафедру загальної історії. На чолі кафедри історії СРСР і УРСР став талановитий учений і педагог Олексій Григорович Михайлюк, працівниками кафедри були Дмитро Іванович Бабич, Дмитро Петрович Барабасевич, Іван Сергійович Гайдай, Дмитро Агафонович Огарін, Роман Назарович Оксенюк, Петро Кіндратович Сміян, Валентина Олександрівна Шийчук.

У 1975–1985 роках кафедру очолював знаний учений і наставник молоді Петро Кіндратович Сміян. Він займався вивченням історії Закарпаття ХХ століття, разом із групою істориків Луцького державного педагогічного інституту імені Лесі Українки брав участь у написанні «Історії Волині з найдавніших часів до наших днів» (Львів, 1988), був автором інших наукових публікацій. Петро Кіндратович Сміян і Олексій Григорович Михайлюк – перші волинські історики, які здобули науковий ступінь доктора історичних наук. На кафедру прийшло нове поповнення: Геннадій Васильович Бондаренко, Олександр Никифорович Гаврилюк, Лідія Іванівна Гайдай, Галина Тарасівна Панишко, Олександр Васильович Петрашек, Микола Дементійович Півницький, Володимир Васильович Пришляк, Василь Іпатійович Прокопчук, Олександр Євгенович Рязанцев, Зінаїда Павлівна Савич, Ярослав Миколайович Шабала та інші, які впевнено здобували викладацький досвід і плідно займалися науковою роботою, в тому числі вивченням проблем історії України.

У 1985–1990 роках кафедру історії СРСР і УРСР очолював професор О. Г. Михайлюк. Під його керівництвом працювали: Д. П. Барабасевич, Г. В. Бондаренко, О. Н. Гаврилюк, Л. І. Гайдай, В. М. Головко, О. Е. Губенко, О. М. Кідиба, І. В. Кічий, С. В. Кравчук, В. О. Кудь, Г. Т. Панишко, О. В. Петрашек, М. Д. Півницький, В. В. Пришляк, В. Є. Прокопчук, О. Є. Рязанцев, Р. І. Тертична, А. П. Ткачук, З. П. Савич, К. П. Сміян, П. К. Сміян, О. А. Федь, П. І. Федорчук, Я. М. Шабала.

Демократичні перетворення в суспільстві, що розгорталися у період горбачовської «перебудови», справили глибокий вплив на розвиток освіти, діяльність вищих навчальних закладів, зміст і напрямки дослідницького пошуку. Згідно з наказом ректора Луцького державного педагогічного інституту імені Лесі Українки № 115-К від 6 вересня 1990 року, кафедру історії СРСР і УРСР розділено на дві кафедри: кафедру історії СРСР та кафедру історії УРСР, яку 1991 року перейменовано на кафедру історії України. З 1991 р. по 2001 р. кафедру історії України очолював кандидат історичних наук, доцент, а згодом професор Іван Васильович Кічий. У різний час на кафедрі працювали: Г. В. Бондаренко, П. А. Борковський, А. Г. Величко, О. Н. Гаврилюк, С. В. Гаврилюк, Л. І. Гайдай, О. М. Кідиба, Л. Е. Крижанівська, В. О. Кудь, М. М. Кучерепа, М. М. Кучинко, О. Ю. Ленартович, Я. Г. Мацкевич, Д. В. Павленко, Г. Т. Панишко, О. В. Петрашек, М. Д. Півницький, Л. А. Понєдєльник, В. В. Пришляк, В. І. Прокопчук, І. С. Пхиденко, О. С. Ременяка, О. Є. Рязанцев, З. П. Савич, В. С. Свистун, О. М. Соловйов, Р. С. Стрілка, П. І. Федорчук, Д. М. Цимбалюк, Я. М. Шабала, А. Г. Шваб, Г. І. Юхименко, І. М. Якушев та ін. Лаборантами кафедри були О. В. Двойнінова, В. Є. Ковальчук, О. І. Кушпетюк, В. С. Попович.

У 1992 році почала діяти кафедра історії слов’янських народів, яку очолив доктор історичних наук, професор Олексій Григорович Михайлюк. У 1993 році на базі Луцького державного педагогічного інституту імені Лесі Українки створено Волинський державний університет імені Лесі Українки. У 1993 році завідувачем кафедри історії слов’янських народів став кандидат історичних наук, доцент Володимир Кіндратович Баран (у 1997 році здобув науковий ступінь доктора історичних наук, у 2002 р. – вчене звання професора). На кафедрі працювали: Дмитро Іванович Бабич, Геннадій Васильович Бондаренко, Алла Василівна Бортнікова, Алла Адамівна Дмитренко, Вадим Олексійович Кудь, Ганна Мар’янівна Куликівська, Олексій Григорович Михайлюк, Мар’яна Ярославівна Миць, Світлана Олександрівна Нікітчина, Олександр Васильович Петрашек, Вікторія Євгенівна Прокопчук, Петро Кіндратович Сміян, Анатолій Петрович Ткачук і старший лаборант Раїса Павлівна Левчук.

У лютому 1994 року на історичному факультеті виникла кафедра археології (згодом – археології та джерелознавства), яку очолив кандидат історичних наук, доцент Михайло Михайлович Кучинко (у 1999 році здобув науковий ступінь доктора історичних наук, у 2002 р. – вчене звання професора). У різні роки на кафедрі працювали Геннадій Васильович Бондаренко, Алла Адамівна Дмитренко, Мар’яна Ярославівна Миць, Валентина Василівна Надольська, Григорій Васильович Охріменко, Сергій Дмитрович Панишко, Володимир Степанович Собчук, Валентина Василівна Петрович та інші викладачі, а також старший лаборант Зоряна Михайлівна Кучинко. Михайло Михайлович Кучинко розгорнув системні розкопки на Волині, став засновником сучасної археологічної школи в краї, організував проходження студентами археологічної практики, створив на історичному факультеті музей археології.

В грудні 1994 року, згідно з наказом ректора Волинського державного університету імені Лесі Українки № 40-К/В, відбулася реорганізація кафедри історії України, на базі якої постала кафедра вітчизняної історії. Кафедру історії України очолював кандидат історичних наук, професор Іван Васильович Кічий, на ній працювали: Андрій Гнатович Величко, Світлана Віталіївна Гаврилюк, Лідія Іванівна Гайдай, Наталія Степанівна Грейда, Олена В’ячеславівна Двойнінова, Оксана Миколаївна Жук, Сергій Сергійович Кваша, Олена Іванівна Кушпетюк, Галина Тарасівна Панишко, Лариса Анатоліївна Понєдєльник, Володимир Васильович Пришляк, Ігор Станіславович Пхиденко, Олександр Михайлович Соловйов, Анатолій Георгійович Шваб, Галина Андріївна Шеремета, Галина Іванівна Юхименко, Оксана Богданівна Ярош.

Кафедру вітчизняної історії очолив кандидат історичних наук, професор Богдан Йосипович Заброварний, у минулому ректор Луцького державного педагогічного інституту імені Лесі Українки. Під його керівництвом працювали: Петро Антонович Борковський, Олександр Никифорович Гаврилюк, Володимир Григорович Дмитрук, Микола Михайлович Кучерепа, Василь Іпатійович Прокопчук, Оксана Сергіївна Ременяка, Роман Ростиславович Стрілка, Дмитро Микитович Цимбалюк, лаборанти Валентина Сергіївна Попович і Валентина Іванівна Литвинюк. Працівники цих кафедр викладали історію України як на історичному факультеті, так і на інших факультетах університету, а також вели значну науково-дослідну роботу, вивчаючи актуальні проблеми минулого Волині та всієї України.

Внаслідок чергової реорганізації, проведеної згідно з наказом ректора Волинського державного університету імені Лесі Українки № 66-К/В від 17 квітня 2001 року, було сформовано кафедру давньої та нової історії України і кафедру новітньої історії України. Завідувачем першої був кандидат історичних наук, професор Богдан Йосипович Заброварний, а другої – доктор історичних наук, професор Володимир Кіндратович Баран. На кафедрі давньої та нової історії України працювали Світлана Віталіївна Гаврилюк, Лідія Іванівна Гайдай, Наталія Василівна Кінд-Войтюк, Галина Тарасівна Панишко, Володимир Васильович Пришляк, Ярослав Миколайович Шабала і старший лаборант Валентина Сергіївна Попович, а на кафедрі новітньої історії України – Олександр Никифорович Гаврилюк, Олег Юрійович Ленартович, Вадим Олексійович Кудь, Микола Михайлович Кучерепа, Лариса Анатоліївна Понєдєльник, Ігор Станіславович Пхиденко, Анатолій Георгійович Шваб і старший лаборант Раїса Павлівна Левчук.

У березні 2008 року на базі кафедри археології та джерелознавства створено кафедру археології та спеціальних історичних дисциплін і кафедру документознавства та музейної справи. У серпні 2010 року, відповідно до наказу ректора Волинського національного університету імені Лесі Українки № 108-К/В, на базі трьох кафедр – археології та спеціальних історичних дисциплін; давньої та нової історії України; новітньої історії України – сформовано нові підрозділи: кафедру археології, давньої та середньовічної історії України, якою керував доктор історичних наук, професор Михайло Михайлович Кучинко, а згодом – доктор історичних наук, професор Ярослав Миколайович Шабала, й кафедру нової та новітньої історії України, яку очолював доктор історичних наук, професор Володимир Кіндратович Баран. На кафедрі археології, давньої та середньовічної історії України працювали: Геннадій Васильович Бондаренко, Лідія Іванівна Гайдай, Оксана Миколаївна Каліщук, Галина Олександрівна Малеончук, Григорій Васильович Охріменко, Сергій Дмитрович Панишко, Валентина Олексіївна Приймак, Іван Петрович Рудянин і старші лаборанти Зоряна Михайлівна Кучинко та Валентина Сергіївна Попович, а на кафедрі нової та новітньої історії України – Олександр Никифорович Гаврилюк, Наталія Василівна Кінд-Войтюк, Вадим Олексійович Кудь, Микола Михайлович Кучерепа, Олег Юрійович Ленартович, Лариса Анатоліївна Понєдєльник, Володимир Васильович Пришляк, Ігор Станіславович Пхиденко, Анатолій Георгійович Шваб і старші лаборанти Раїса Павлівна Левчук, Ілона Сергіївна Савицька, Олександр Миколайович Левенець, Яна Олегівна Сахарук і Сергій Васильович Фіщук.

У 2020 році кафедра археології, давньої та середньовічної історії України була об’єднана з кафедрою нової та новітньої історії України – створено кафедру історії України та археології, яку очолює доктор історичних наук, професор Володимир Кіндратович Баран. На кафедрі викладають професори: Оксана Миколаївна Каліщук, Микола Михайлович Кучерепа, Михайло Михайлович Кучинко, Олег Юрійович Ленартович, Анатолій Георгійович Шваб; доценти: Олександр Никифорович Гаврилюк, Василь Іванович Денисюк, Наталія Василівна Кінд-Войтюк, Сергій Дмитрович Панишко, Лариса Анатоліївна Понєдєльник, Володимир Васильович Пришляк, Іван Петрович Рудянин; старші викладачі: Галина Олександрівна Малеончук, Оксана Петрівна Муляр, Валентина Олексіївна Приймак, Софія Миколаївна Степанюк; асистент Віктор Геннадійович Баюк; старші лаборанти: Зоряна Михайлівна Кучинко, Валентина Сергіївна Попович, Сергій Васильович Фіщук.

Кафедра гордиться своїми ветеранами праці, серед яких слід назвати насамперед Вадима Олексійовича Кудя, Раїсу Павлівну Левчук, Михайла Михайловича Кучинка, Геннадія Васильовича Бондаренка. Вадим Олексійович Кудь (1927–2020 рр.) розпочав викладацьку роботу в Луцькому державному педагогічному інституті імені Лесі Українки у 1962 році, працював асистентом, старшим викладачем, доцентом, у 1972–1976 рр. був деканом історичного факультету. Багато років він очолював Раду ветеранів Волинського національного університету імені Лесі Українки, користувався глибокою повагою серед колег і студентів. З 1965 року в нашому навчальному закладі працювала Раїса Павлівна Левчук, у тому числі в 1983–2016 роках – старшим лаборантом на кафедрах історичного факультету, заслуживши щиру подяку викладачів і студентської молоді за сумлінну роботу й високі людські якості. Прийшовши на факультет на початку 1970-х років, продовжують натхненну працю доктор історичних наук, професор Михайло Михайлович Кучинко, фундатор сучасної волинської школи археології, та кандидат історичних наук, доцент, заслужений працівник освіти Геннадій Васильович Бондаренко, що став одним із організаторів і керівників краєзнавчих досліджень на Волині.

Важливе місце в роботі кафедри займають наукові дослідження, присвячені археології Волині й різним проблемам історії України, зокрема історичному краєзнавству Волині й Західного Полісся, Українському Гетьманату (Війську Запорозькому) – ранньомодерній державі другої половини ХVІ–ХVІІІ століть, розвитку культури і пам’яткознавства на Волині, міграційним процесам в Україні у ХІХ–ХХ століттях, історії Волині й українсько-польських відносин у ХХ столітті, становленню й розвитку радянського тоталітаризму в Україні, військовій історії та українському національно-визвольному рухові у ХХ столітті та ін. Ця робота втілилася у численних публікаціях працівників кафедри, в тому числі монографіях, наукових статтях, збірниках документів, матеріалах міжнародних, всеукраїнських і регіональних конференцій.

Сьогодні на кафедрі функціонують наукові школи, створені професорами й доцентами, які, зокрема, були консультантами й керівниками захищених докторських і кандидатських дисертацій, – професорами М. М. Кучерепою (13 кандидатських), В. К. Бараном (одна докторська, 12 кандидатських), М. М. Кучинком, А. Г. Швабом, доцентами О. Н. Гаврилюком, В. В. Пришляком та іншими. Важливе значення в науковій діяльності кафедри відіграло проведення у 1996–2006 роках міжнародного наукового семінару «Україна-Польща: важкі питання», яким з українського боку керував професор М. М. Кучерепа. За підсумками обговорень і фахових дискусій було опубліковано 11 томів матеріалів, що стосуються актуальних питань українсько-польських відносин ХХ століття. Професор М. М. Кучерепа нагороджений орденом «За заслуги» 3-го ступеня.

Упродовж 28 років завідувачем кафедри працює професор В. К. Баран (кафедри історії слов’янських народів, новітньої історії України, нової та новітньої історії України, історії України та археології). Він веде значну наукову, викладацьку й організаторську роботу. Довгі роки був членом спеціалізованих учених рад при Інституті українознавства імені І. Крип’якевича НАН України, Національному університеті «Острозька академія», Волинському національному університеті імені Лесі Українки. Виступав опонентом на захисті десятків дисертацій, зокрема в 2011–2021 роках – 13 докторських і 18 кандидатських. Входить до складу редколегій наукових журналів «Комунізм» і «Пам’ять і справедливість» Інституту національної пам’яті Республіки Польща. Удостоєний почесного звання «Заслужений діяч науки і техніки України». Завдяки наполегливим зусиллям багатьох поколінь працівників кафедра зробила вагомий внесок у підготовку кадрів освітян, фахівців-істориків, у вивчення минулого рідного краю, в розвиток факультету та всього університету.