Вплив Чорнобильської катастрофи на радіоекологічний та медико-біологічний стан населення Волинської області
ЧОРНОБИЛЬ – СТРАТЕГІЇ ЗАХИСТУ ТА ВІДРОДЖЕННЯ
ДЕРЖАВНА УСТАНОВА «НАЦІОНАЛЬНИЙ НАУКОВИЙ ЦЕНТР РАДІАЦІЙНОЇ МЕДИЦИНИ»
Національна доповідь України
1. Узагальнення медичних наслідків
Внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (ЧАЕС) 1986 року в Україні – найбільшої техногенної катастрофи в історії людства загалом постраждали 3 259 761 громадянин України та 2293 населені пункти.
Станом на 01.01.2021 року статус постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи в Україні мали 1 718 113 осіб, в тому числі 322 876 дітей.
Серед постраждалих 105 096 осіб складали особи з втратою працездатності (особи з інвалідністю) та встановленим зв’язком захворювання, що приз* вело до інвалідності, з впливом наслідків аварії на ЧАЕС (категорія 1 постраждалих), в т. ч. 570 інвалідів «ядерщиків». Загальна кількість постраждалих громадян дорослого віку станом на 01.01.2021 року порівняно з 2008 роком зменшилася на 441 444 осіб, або на 24,06 % (з 1 834 536 до 1 393 092 осіб). Кількість учасників ліквідації аварії за цей період скоротилась з 276 327 до 181 149, або на 95 178 осіб (34,44 %), тобто впродовж останніх 10 років помер майже кожний третій учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Кількість потерпілих дорослого віку скоротилась з 1 558 209 у 2008 році до 1 211 943 у 2021 році, або на 22,22 % (346 266 осіб). Кількість дітей, постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС, скоротилася з 534 568 осіб у 2008 році до 322 876 у 2021 році, або на 211 692 особи. Щодо зменшення кількості цієї категорії, то також треба взяти до уваги втрату статусу потерпілих дітьми при досягненні повноліття згідно з діючим законодавством. Не можна оминути в характеристиці постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС такий болючий і соціально важливий показник як 41 165 осіб котрі мають статус дружини/чоловіка померлого громадянина (вдови), смерть якого пов’язана з Чорнобильською катастрофою.
Найважливішими непухлинними ефектами через 35 років після аварії є:
➢ підвищення захворюваності та смертності учасників ЛНА від серцево-судинних захворювань;
➢ висока частота цереброваскулярних захворювань та когнітивних порушень у учасників ЛНА;
➢ підвищення частоти радіаційних катаракт та судинної патології ока; ➢ підвищення захворюваності на непухлинні захворювання щитоподібної залози;
➢ порушення психічного здоров’я у дітей, які були опромінені in utero.
До найважливіших пухлинних ефектів слід віднести:
➢ захворюваність на усі форми раку в учасників робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (УЛНА) перевищує національний рівень: SIR = 106,7 % (95 % ДІ: 104,9–108,5);
➢ істотне перевищення очікуваного рівня захворюваності на рак щитоподібної залози серед УЛНА – у 4,4 раза, евакуйованих – у 4,0 раза, мешканців забруднених територій – у 1,3 раза;
➢ захворюваність на лейкемії та лімфоми УЛНА у 1,5 раза та евакуйованих у 1,4 раза вища за національний рівень;
➢ захворюваність жінок УЛНА на рак молочної залози у 1,6 раза вища за очікуваний рівень;
➢ встановлено більш високий рівень захворюваності жіночого та чоловічого населення територій України, що зазнали більшого забруднення 131I та відповідно мали більш високі середньообласні дози опромінення щитоподібної залози (більше 35 мЗв) у порівнянні з показниками решти областей (менше 35 мЗв).
2. Оцінка доз опромінення і радіаційноLгігієнічний моніторинг у віддаленому періоді після Чорнобильської катастрофи
Радіаційно гігієнічний моніторинг населених пунктів та дози опромінення населення радіаційно забруднених внаслідок Чорнобильської катастрофи територій Відповідно до закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та постанови Кабінету міністрів (КМ) УРСР № 106 від 23.07.1991 р. дозиметричному контролю підлягали 2021 населений пункт (НП).
В діючій редакції закону від 16.10.2012 р. № 5459-VI (редакція станом на 07.11.2015 р.) вилучена 4-та зона (зона посиленого радіоекологічного контролю). 842 НП України 3-ї зони (зона гарантованого добровільного відселення) відповідно до нової редакції Закону підлягають радіаційно-гігієнічному моніторингу. З іншого боку, за результатами Державної програми «Загальнодозиметрична паспортизація населених пунктів України», проведеної у 2011–2013 рр., 127 НП України мають «паспортні дози», які перевищують 0,5 мЗв · рік1 і можуть бути віднесені до радіоактивно забруднених територій (РЗТ) та підлягають радіаційно-гігієнічному моніторингу. Це НП Рівненської (64) та Житомирської (53), Київської (4), Волинської (6) областей.
З 2014 року дозиметричний контроль населення РЗТ в Україні практично не проводиться. Єдиною установою, яка проводить роботи з комплексного радіаційно-гігієнічного моніторингу РЗТ залишається
Державна установа «Національний науковий центр радіаційної медицини Національної академії медичних наук України» (ННЦРМ).
Роботи проводяться у рамках виконання науково-дослідної роботи Національної академії медичних наук України.
За результатами проведених досліджень встановлено, що річні ефективні дози опромінення населення від «чорнобильської компоненти» в обстежуваних населених пунктах формуються в основному за рахунок доз внутрішнього оп* ромінення. Основна частина дози внутрішнього опромінення мешканців обстежених НП Рівненської, Житомирської областей формується за рахунок надходження 137Cs з місцевими продуктами домашнього господарства – молоком, та продуктів природного походження – насамперед сушених грибів і ягід. 90Sr суттєвого вкладу в дозу внутрішнього опромінення не вносить, оскільки його вміст в продуктах значно нижчий від допустимого рівня.
Для мешканців обстежених НП Київської області, де вміст радіонуклідів у молоці та картоплі значно нижчий від допустимих рівнів, передбачених Гігієнічним нормативом ГН 6.6. 1. 1*130*2006, основна частина дози внутрішнього опромінення формується за рахунок споживання продуктів лісового походження. Встановлено, що основним фактором, який формує дозу внутрішнього опромінення, є надходження 137Cs в організм мешканців з такими основними продуктами харчування, як молоко та лісові продукти, насамперед, гриби, які в поліському регіоні традиційно займають суттєву частину харчового раціону. Вміст 137Cs у переважній частині проб молока та грибів, зібраних в обстежених НП Рівненщини у 2017 р. значно перевищує допустимі рівні (ДР). Максимальний зареєстрований вміст 137Cs у зібраних пробах молока становить 384,7 Бк · л*1, що у 4 рази вище ДР, в сушених грибах – 36,9 кБк · кг*1 – у 15 разів вище ДР. Зростання у 1,6–2,3 раза вмісту інкорпорованого 137Cs у мешканців обстежених НП з травня по жовтень на тлі зниження вмісту цього радіонукліду у молоці у цей же проміжок часу, свідчить про те, що основним дозоформуючим фактором є саме лісові продукти, які у 2017 р. завдяки дощовому літу та осені дали «багатий врожай» і населення мало змогу зібрати їх у великому обсязі. В жодній пробі картоплі вміст 137Cs не перевищив допустимий рівень – 60 Бк · кг*1. Вміст 90Sr у переважній більшості проб нижче чутливості методу (1 Бк · кг*1), і не вносить суттєвого вкладу у формування дози внутрішнього опромінення.
Зважаючи на те, що на РЗТ продукти власного господарства (молоко, картопля) і природного походження (насамперед, лісові гриби і ягоди) забруднені радіонуклідами, а нестабільна соціальноекономічна ситуація сприяє збільшенню у раціоні населення частки саме цих продуктів, вкрай необхідно проведення комплексного радіаційного моніторингу, який дає можливість визначати основні радіаційно-гігієнічні чинники формування доз опромінення на поточному етапі аварісвою чергу, є підґрунтям для забезпечення адекватних заходів мінімізації доз опромінення населення.
Завдяки роботам, проведеним за останні 30 років, створені унікальні за своєю структурою і змістом бази даних, які містять кількісні характеристики територіально-часового розподілу і динаміки змін низки важливих радіологічних показників, а саме:
- вміст 137Cs та 90Sr у продуктах харчування (молоці та картоплі) місцевого виробництва (понад 500 тис. вимірів);
- понад 1,3 млн вимірів вмісту радіоцезію в організмі мешканців НП України;
- близько 100 тис. оцінок доз опромінення (окремо зовнішнього і внутрішнього) жителів НП, розташованих на радіоактивно забруднених територіях.
Аналіз зв’язку соціально психологічного стану та захворюваності дорослого населення радіаційно забруднених територій Понад 35 років після аварії на ЧАЕС населення вважає, що екологічну ситуацію за місцем проживання визначають наслідки аварії на ЧАЕС. Близько 51,0 % продовжує сприймати радіаційну ситуацію як небезпечну для здоров’я. 70,6 % занепокоєне власним станом здоров’я і станом здоров’я дітей, а 35,3 % занепокоєне відсутністю інформації про стан здоров’я населення. Занепокоєність здоров’ям впливає на психічний стан населення. Узагальнений показник психічного стану здоров’я (GHQ 28) у населення РЗТ вищий порівняно з населенням інших територій, але якщо у перших він визначається шкалами соматизації і тривоги, то у других – сомаизації і соціальної дисфункції. Особливо це виражено у вікових групах 45–49 років, 50–55 і 56–59 років. Показники захворюваності дорослих вищі на РЗТ порівняно з показниками захворюваності дорослих на інших територіях, зокрема за класами хвороб: крові і кровотворних органів, ендокринної системи, розлади психіки та поведінки, кровообігу, органів травлення, шкіри та підшкірної клітковини, кістково-м’язової системи та травми, отруєння та інші наслідки. За таких умов (соціально-психологічний стан, захворюваність населення) рівень захищеності здоров’я та безпеки досить низький, на що вказує 52,0 % населення. Особливо занепокоєність населення викликають питання лікувально – профілактичної допомоги, забезпечення ліками і надання швидкої медичної допомоги.
Актуальні завдання подолання наслідків Чорнобильської катастрофи
Загальнодозиметрична паспортизації населених пунктів України Першу загальнодозиметричну паспортизацію було розпочато 1991 р., її дані стали основою для введення тих чи інших протирадіаційних заходів на різних територіях. В результаті повторної паспортизації у 2011–2012 рр. показано, що у 2011 р. майже 85% тих населених пунктів Київської та Житомирської областей, які раніше були віднесені до зони безумовного відселення, зони гарантованого добровільного відселення або фактично мали «паспортну» дозу меншу, ніж 0,5 мЗв/рік, тобто за дозовим критерієм вже втратили статус «постраждалих». Те ж саме стосується 52% всіх населених пунктів, паспортизованих у 2012 р. Спостерігається щорічне зменшення кількості населених пунктів, що за дозовим критерієм мають бути віднесені до 3-ї зони (1–5 мЗв · рік*1). В 2011 та 2012 роках у інтервал 1–5 мЗв · рік*1 (зона гарантованого добровільного відселення) потрапляють відповідно лише 25 та 26 населених пунктів з Житомирської та Рівненської областей. Щодо зони безумовного відселення (доза >5 мЗв), то починаючи з 2005 р. не спостерігалось діючих населених пунктів, що відповідають цій зоні. Назріла необхідність проведення нової загаль* нодозиметричної паспортизації, її результати будуть основою для корекції протирадіаційних заходів на різних територіях. Тільки результати дозиметричної паспортизації мають бути єдиним об’єктивним критерієм призупинення будь*яких втручань у разі досягнення нормального (доа* варійного) радіологічного стану на територіях, віднесених до зон безумовного і гарантованого добровільного відселення. Велике значення має збереження системи контролю рівнів внутрішнього опромінення населен* ня за допомогою лічильників випромінювання людини, яка є основою для контролю дозових навантажень населення.
Державний реєстр України (ДРУ) осіб, які постраждали внаслідок Чорнобиль ської катастрофи – проблеми і перспективи оновлення Одним із заходів щодо соціального захисту населення, яке постраждало в результаті радіаційної аварії на ЧАЕС, був медичний контроль стану їхнього здоров’я та лікувально*оздоровчі заходи в спеціалізованих медичних установах (диспансери радіаційного захисту на обласному рівні та ННЦРМ – провідна установа). ННЦРМ був залучений до робіт з контролю рівня забруднення продуктів харчування, вироблених на забрудненій території, і вимірювання доз опромінення населення, реконструкції доз за умов їх втрати або відсутності. Обстеження і лікування постраждалих різних категорій за спеціальним протоколами сприяли розробці та реалізації рекомендацій, спрямованих на зменшення вмісту радіонуклідів у дорослих і дітей, а також на відновлення їхньої життєстійкості (поновлення працездатності та подовження часу здорового життя). Значним здобутком були напрацювання з просвітницької роботи з населенням щодо дотримання заходів особистої гігієни та гігієни праці, які сприяють очищенню організму від радіонуклідів. Медико-оздоровчі заходи, крім перерахованих методів, включають в себе регулярний медичний огляд населення, що проживає на забрудненій території, санітарно-курортне лікування і оздоровлення цього населення. Це стосується насамперед дітей та вагітних жінок. Крім того, як свідчить досвід роботи з постраждалими, не можна забувати також про соціально-психологічну реабілітацію населення. Сучасні стандарти ядерної безпеки, прийняті Міжнародною агенцією з атомної енергетики (МАГАТЕ), вимагають від країнчленів створення та функціонування загальнодержавних медико-дозиметричних реєстрів професійного радіаційного опромінення. На сьогодні у багатьох країнах світу існує досвід розроблення, створення та функціонування медичних, дозиметричних і медико-дозиметричних реєстрів. В Україні після аварії на Чорнобильській АЕС з метою вирішення завдань медико-соціального забезпечення осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, створено Державний реєстр України осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі ДРУ). До його складу входять медичний, дозиметричний і соціологічний підреєстри, що дозволяє здійснювати персональний облік осіб, які зазнали впливу радіації внаслідок Чорнобильської катастрофи, їхніх дітей і наступних поколінь та оцінювати стан їхнього здоров’я і зміни його в часі. Наповнення баз даних ДРУ здійснюється за результатами щорічної диспансеризації постраждалих, яку проводять територіальні органи охорони здоров’я. Для вирішення завдань державної політики у сфері збереження здоров’я осіб, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, зниження їх смертності та захворюваності, пошуку резервів для економії фінансових ресурсів, які витрачаються на медичний та соціальний захист постраждалого населення, необхідне поліпшення фінансування ДРУ, зміцнення кадрового й матеріально-технічного забезпечення.
Заходи, спрямовані на збереження здоров’я постраждалих Протягом пост Чорнобильського періоду в Україні було створено і упорядковано систему медичного забезпечення населення, яке постраждало внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Вона полягала:
- у наданні стаціонарної медичної допомоги;
- проведенні щорічних медичних оглядів (диспансеризації);
- створенні та функціонуванні ДРУ;
- роботі міжвідомчих експертних комісій щодо встановлення причинного зв’язку хвороб, інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на ЧАЕС;
- дооснащенні медичних закладів сучасним діагностичним та лікувальним медичним обладнанням;
- забезпеченні ліками та витратними матеріалами медичного призначення;
- лікуванні важкохворих;
- соціально-психологічній реабілітації;
- впровадженні наукових розробок у медичну практику.
Особливої уваги потребує збереження державної підтримки мережі спеціалізованих медичних установ з радіаційного захисту (диспансери радіаційного захисту населення та відновлення медико-санітарних частин об’єктів ядерно-енергетичного комплексу): Головна установа – ДУ «Національний науковий центр радіаційної медицини НАМН України», в т.ч. як центр, який співпрацює з ВООЗ в мережі медичної готовності та допомоги при радіаційних аваріях («REMPAN»). Підтримання діяльності цієї системи на належному рівні сприяло обмеженню зростання лідності і смертності, підтриманню працездатності у осіб з частковою її втратою, забезпеченню соціально-психологічної реабілітації. Стратегічні напрямки профілактики і охорони здоров’я дорослого населення, постраждалого внаслідок Чорнобиль ської катастрофи у віддалений період Стратегія профілактики, охорони здоров’я дорослого населення, постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи, у віддалені періоди після аварії повинна мати комплексний характер і включати заходи як первинної (рис. 8.1), так і вторинної профілактики.
У системі первинної профілактики актуальними є :
➢ радіаційно-еколого-гігієнічне відродження територій радіаційного забруднення з щільністю забруднення ґрунтів 134Cs, 137Cs 1 і більше Kі/км2 із середньою популяційною дозою хронічного іонізуючого опромінення населення 0,5 мЗв/рік і більше;
➢ економічне відродження територій радіоактивного забруднення – створення інфраструктури сільськогосподарських і промислових підприємств, мережі технічної і середньотехнічної професійної освіти, ринку праці;
➢ забезпечення соціального благополуччя (житлово-побутові умови, матеріальний достаток, перспективи працевлаштування, професійного зростання, насамперед для молоді, доступність ефективної медичної допомоги), особливої уваги заслуговує культурне і духовне виховання;
➢ забезпечення довготривалого радіаційноекологічного моніторингу поведінки радіонуклідів 134Cs, 137Cs, 90Sr, трансуранових елементів в об’єктах навколишнього середовища (ґрунт, рослини, водойми), питної води (колодязі);
➢ радіаційно-гігієнічний моніторинг вмісту радіонуклідів в продуктах харчування, що виробляються в особистих господарствах, і в продуктах лісу (гриби, ягоди);
➢ необхідний спеціальний пакет нормативно регламентуючих документів із забезпечення радіаційно безпечних для здоров’я мешканців РЗТ умов проживання, життєдіяльності;
➢ підвищення рівня знань, насамперед населення РЗТ, у сфері радіаційної гігієни і безпеки.
У сфері вторинної профілактики актуальним є забезпечення ефективної трирівневої системи диспансеризації і ведення Державного реєстру України осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Система диспансеризації постраждалих (потерпілих) повинна повністю проводитися за рахунок державних коштів, і насамперед спеціалізована медична допомога, а також:
➢ переорієнтування політики соціального захисту з плати за можливий ризик здоров’ю на подолання реальних медичних наслідків – лікування захворювань, пов’язаних з опроміненням, в першу чергу – інвалідів. Створення і провадження адресної персоналізованої державної підтримки високовартісного лікування тяжких хворих в медичних установах ІV рівня акредитації – онкогематологія, онкологія, серцево-судинні та бронхолегеневі захворювання, розсіяний склероз та ін;
➢ забезпечення ранньої діагностики онкологічних та онкогематологічних захворювань – впровадження і забезпечення сучасної променевої (МРТ та КТ) діагностики та імуноморфо-логічної верифікації пухлин для реалізації міжна* родних протоколів з хіміотерапії;
➢ відновлення Державної бюджетної програми «Комплексне медико*санітарне забезпечення та лікування онкологічних захворювань із застосуванням високовартісних медичних технологій громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
➢ оновлення пакету нормативно*регламентуючих документів із забезпечення радіаційно безпечних для здоров’я мешканців РЗТ умов проживання, життєдіяльності;
➢ підвищення знань, насамперед населення РЗТ, у сфері радіаційної гігієни і безпеки.
Під час проведення диспансеризації постраждалого населення діагностичну, лікувально-профілактичну допомогу (лікування, оздоровлення, реабілітацію) слід спрямувати як на раннє виявлення онкопатології, так і на профілактику основних непухлинних захворювань, що роблять визначальний внесок у рівень захворюваності, інвалідності та смертності, зниження працездатності. Найактуальнішою є профілактика хвороб системи кровообігу, органів дихання, травлення, органів чуття, нервової, ендокринної, сечостатевої систем.
Безумовно, наведені стратегічні напрями профілактики втрати здоров’я населенням, постраждалим внаслідок аварії на ЧАЕС, можуть бути релізовані тільки на основі комплексних держав* них цільових програм із забезпеченням достатнього бюджетного фінансування. Останнім часом інтерес населення до проходження диспансерних оглядів значно знизився. Так, вже у 2017 р. було охоплено диспансеризацією всього 70,9 %. Одна з причин – недостатність у населення фінансових можливостей на отримання якісної діагностики.
ВИСНОВКИ ТА СТИСЛІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
1. На даному етапі віддаленого періоду після Чорнобильської аварії основний вклад в її медичні наслідки вносять нестохастичні ефекти у вигляді широкого спектру непухлинних захворювань, а також стохастичних – онкологічної та онкогематологічної патології. Вони в більшості випадків є провідними чинниками втрати працездатності та смертності, виступають об’єктом переважного споживання фондів, необхідних для лікування і профілактики.
2. За результатами проведених досліджень встановлено, що річні ефективні дози опромінення населення від «чорнобильської компоненти» в обстежуваних населених пунктах формуються переважно за рахунок доз внутрішнього опромінення. Основна частина дози внутрішнього опромінення мешканців обстежених НП Рівненської, Житомирської областей формується за рахунок надходження 137Cs з місцевими продуктами домашнього господарства – молоком, та продуктами природного походження – насамперед сушеними грибами і ягодами. Для мешканців обстеже* них НП Київської області основна частина дози внутрішнього опромінення формується за рахунок споживання продуктів лісового походження.
3. Назріла необхідність проведення нової загальнодозиметричної паспортизації, її результати будуть основою для корекції протирадіаційних заходів на різних територіях. Тільки результати дозиметричної паспортизації мають бути єдиним об’єктивним критерієм призупинення будь-яких втручань у разі досягнення нормального (доаварійного) радіологічного стану на територіях, віднесених до зон зона безумовного і гарантованого добровільного відселення.
4. Велике значення має збереження системи контролю рівнів внутрішнього опромінення населення за допомогою лічильників випромінювання людини, яка є основою для контролю дозових навантажень населення.
5. Стан здоров’я дорослого населення, постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи, у віддалений післяаварійний період слід оцінювати як «вкрай незадовільний». Основний внесок у погіршення здоров’я роблять непухлинні соматичні захворювання. На цей час 95 % УЛНА на ЧАЕС 1986–1987 рр. та 70 % евакуйованих мають третю групу здоров’я, тобто мають хронічну загальносоматичну патологію. У структурі причин непухлинної захворюваності у ліквідаторів, евакуйованих, мешканців РЗТ в найбільш віддаленому періоді аварії (2013–2016 рр.) основні частки займають хвороби системи кровообігу, органів травлення, дихання, кістково-м’язової, нервової систем. На долю цих хвороб припадає до 90 % усіх випадків непухлинних захворювань.
6. За післяаварійний період значно збільшився рівень інвалідності досліджуваних контингентів від непухлинних захворювань. У структурі причин інвалідності ліквідаторів, евакуйованих, мешканців РЗТ основні частки складають хвороби системи кровообігу, органів травлення, дихання, нервової, ендокринної систем. Найбільший рівень інвалідності виявлено серед осіб, вік яких на дату аварії на ЧАЕС становив 40–60 років.
7. У віддаленому періоді аварії істотно зросла смертність ліквідаторів, евакуйованих, мешканців РЗТ від загальних соматичних захворювань. Найбільш вагомі рівні смертності встановлені у 1998–2012 рр., тобто 12–26 років після аварії. В останній період спостереження (2013–2016 рр.) відзначається певна тенденція до зниження рівня смертності досліджуваних контингентів населення, в основному за рахунок осіб старшого віку, тобто 40–60 років на дату аварії, що пов’язано з впливом ефекту «вимирання» і з проявом природного відбору. У структурі основних причин смертності постраждалих контингентів дорослого населення визначальними є хвороби СК (від 71 до 94 %), хвороби органів трав* лення (від 8 до 12 %, здебільшого в осіб молодшої вікової групи), органів дихання (від 1 до 7 % залежно від віку). Внесок у структуру смертності хвороб нервової системи складає близько 2 %.
8. Серед стохастичних наслідків продовжується реалізація раків щитоподібної залози у дітей і постраждалих дорослих усіх категорій, збільшується захворюваність на інші солідні пухлини, доведено зростання захворюваності на лейкемії УЛНА та рак молочної залози у жінок, котрі брали участь в роботах з ЛНА, підвищується нестабільність геному опромінених осіб та їх нащадків.
9. Близько 51,0 % населення РЗТ продовжує сприймати радіаційну ситуацію як небезпечну для здоров’я. 70,6 % занепокоєне власним станом здоров’я і станом здоров’я дітей, а 35,3 % занепокоєне відсутністю інформації про стан здоров’я населення. Занепокоєність здоров’ям впливає на психічний стан населення.
10. Ефективний медичний захист постраждалих на майбутні роки і десятиліття потребує відновлення і конкретного наповнення Загальнодержавної програми подолання наслідків Чорнобильської катастрофи і відновлення Державної бюджетної програми «Комплексне медико-санітарне забезпечення та лікування онкологічних захворювань із застосуванням високовартісних медичних технологій громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
11. Уряду України доцільно продовжити вдосконалення системи медико-санітарного забезпечення і соціального захисту населення, яке постраждало в результаті Чорнобильської аварії, приділяючи особливу увагу контингентам пріоритетного медичного спостереження.
12. Необхідно продовжувати моніторинг медичних і демографічних наслідків, особливостей біологічного старіння постраждалого населення, зважаючи на очікуване збереження тенденцій до збільшення захворюваності по багатьох класах хвороб, які зумовлюють високий рівень інвалідності та смертності. Результати моніторингу повинні заповнити Державний реєстр України осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, який потребує докорінних змін для перетворення з банку пасивного односпрямованого накопичення даних на інструмент для оператив* ного аналізу верифікованої інформації, необ* хідної для прийняття стратегічних і тактичних управлінських рішень. Такі зміни можливі за умов стабільного і достатнього фінансування, оновлення технічної бази реєстру та кадрового забезпечення на всіх рівнях його функціонування, науково-методичного, дозиметричного та інформаційно-аналітичного супроводу.
13. Оскільки певні види солідних пухлин після радіаційного опромінення мають різний латентний період виникнення (від 10 до 45 років), існує необхідність подальшого моніторингу цієї патології з особливою увагою до таких захворювань, як рак молочної залози, стравоходу, шлунку, легенів, ободової кишки, нирок, сечового міхура. Особливу увагу слід приділяти тим групам населення, які під час Чорнобильської аварії мали вік 0–9, 10–19 років.
14. Для запобігання захворюванням на рак щитоподібної залози в опроміненого населення та учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС необхідно здійснювати науково обґрунтовані заходи, спрямовані на своєчасне виявлення і лікування передракової патології.
15. Особливої уваги потребує вивчення особливостей катарактогенезу, розвитку патології сітківки та її судин в учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з дозами зовнішнього опромінення понад 0,25 Гр. Також все більшого значення набуває вдосконалення методів лікування макулярної патології у радіаційно опромінених осіб.
16. Слід очікувати, що населення когорти 1968– 1986 рр. народження, яке мешкає на РЗТ, буде мати знижену, життєздатність в інтервалі середнього і похилого віку. Тому профілактичні, лікувально-діагностичні й реабілітаційні заходи на РЗТ повинні бути спрямовані на збереження здоров’я осіб молодшого та середнього віку