Карпенко Юлія Валеріївна
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
- Місце роботи. з 2012 року – Сумський міський центр соціальних служб сім`ї, дітей та молоді, м. Суми; 2015 - 2017 роки – психоневролічний центр; з 2017 року й понині - академія теніса імені М.М. Озерова
- Посада. практичний психолог, груп-аналітик, тренер, супервізор, приватна практика
- Досвід. завершивши перший вищий навчальний заклад у місці Луцьку, Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки, влаштувавшись на перше робоче місце, почався трудовий не простий та одночасно цікавий шлях. Університетські роки дали мені поштовх на досягнення та планування подальшого майбутнього. Ще по завершенню першого вишу, я мала розуміння, що відмінне навчання рівне вдалому влаштуванню професійного життя в подальшому. Згодом, зрозумівши, що моє розуміння було зовсім не розумінням та аж ніяк не відповідало реальним перспективам та пропозиціям ринку працевлаштування, вкінці робочого дня у державній установі, я орендувала кабінет та приймала людей безкоштовно.
- Досвід та професійна реалізація для мне переважала над матеріальними благами. Потім було запрошення до Української спілки психотерапевтів, членом котрої я є і сьогодні. Згодом було заміжжя, народження чарівної донечки, але я не полишала практику. Постійне підвищення кваліфікації, участь у міжнародних конференціях, круглих столах та заходах. У 2015 році нажаль вимушений переїзд з країни. 2016й – навчання по програмі перепідготовки, напрямок – перинатальна психологія в Східно Європейському Інституті Психоаналізу, м. Санкт-Петербург, Росія. 2017 рік – вступ до медичного університету імені академіка Павлова, м. Рязань, Росія. Згодом спішне завершення вишу знову з відзнакою. 2019 рік – завершення Міжнародної школи індивідуального та групового психоаналізу (Італія), отримання членства в Європейській Конфедерації Психоаналітичної Психотерапії. Сьогодні ведення приватної практики по напрямкам психологічної та психоаналітичної допомоги.
- Особливе місце серед усього в моєму серці звичайно займає Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки. З нього почався не простий і одночасно дуже цінний для мене шлях. Саме цей університет, навчив мене витримки, давши поштовх до розвитку вольових зусиль, наполегливості, віри в себе, в людей, добро та його відстоювання. Університетські роки дали поштовх зрозуміти, що відмінні оцінки нічого в житті не відіграють. Натомість, дав зрозуміти, що найвищою цінністю є людина, людське відношення, повага, вдячність, турбота, гідність та честь, совість та відкритість! Повага до іншої людини, іншої держави, релігії, політики, закону та ін. Саме досягнення такої особистісної позиції та цінності, для мне є найвищою формою досягнення людини в суспільстві, що унеможливлює компенсування особистісного становлення та розвитку чимось іншим, враховуючи освіту.