Фотовиставка: «Видове різноманіття роду Sansivera»

Матеріал з wiki.vnu.edu.ua
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сансівєра.jpg
Сансівєра1.jpg

В рамках Фестиваль науки на біологічному факультеті 20 травня 2016 року була організована фотовиставка «Видове різноманіття роду Sansivera».
Підготавала фотовиставку Фіщук Оксана Сергіївна
Сансев'єра з XVIII століття вирощується в Європі як декоративно листяна рослина. Різноманітні садові форми сансев’єри з успіхом використовуються для озеленення зимових садів, створення великих композиційних аранжувань. Життєстійкість, краса листя сансев’єри і простота розмноження забезпечили їй широке поширення і велику популярність в кімнатній культурі.
Рід Сансевієрія або сансев’єра (Sansevieria Thunb.) названий на честь честь італійського принца Раймондо ді Сангро Сан-Северіно (1710-1771р.р.), який сприяв розвитку природних наук, зокрема ботаніки. Рід налічує за різними даними від 60-70 видів вічнозелених безстеблових рослин родини Спаржевих (Asparagaceae), та донедавна рослину відносили до родини агавових (Agavaceae), ряд авторів відносять даний рід до родини драценових, а в англійській таксономії відносять до родини Ruscaceae (Іглицеві).
На сьогодні відомо багато сортів, виведених переважно на основі Сансеверії трисмужкової (S. trifasciata Thunb.). Окремі види занесені до Червоного списку рослин Південної Африки.
Батьківщина рослини – Азія і басейн річки Конго в Африці, зустрічається в сухих регіонах тропіків і субтропіків Мадагаскару, Південної Флориди, Індонезії та Індії. Сансевієрія з XVIII століття вирощується в Європі як декоративно листяна рослина [14]. У цієї рослини безліч назв, і в кожній країні її називають по-різному. У США – «зміїна коса», «леопардова лілія», «зміїна шкіра», «мова диявола», в Німеччині – «африканськими коноплями», в Великобританії і в Росії – «тещин язик», «зозулин хвіст». Іноді за поперечні смуги, які, розташувавшись на шкірястих листках, що нагадують луску щуки його ще називають щучим хвостом.
На батьківщині сансевієрія (сансев’єра) використовується для різних цілей. В Індії С. цейлонську ( S. zeylanica Thunb.), С. триполосну (S. trifascista Thunb.) з успіхом застосовують в якості живої огорожі. Листя сансевієрії містять цінне технічне волокно з якого виготовляють тятиви для луків, використовують для плетіння морських канатів, мотузок, сумок, капелюхів, грубих тканин. Крім того, сансевієрію застосовують в народній медицині. У листі рослини містяться абамагенін, гемолітичний сапогенін, органічні кислоти. В Африці коріння і листя використовують в гінекологічній практиці, при загальній слабкості, конвульсіях. Сік з листя лікує виразки, краплі з нього знімають біль у вухах, використовують для підвищення адаптаційних можливостей і стійкісті до простудних, вірусних та інших захворювань. Підземні частини рослини вважаються тонізуючим засобом. Дим від палаючого листя заспокоює головний біль.
Сансевієрія в кімнатній культурі здатна захистити приміщення від скупчення шкідливих речовин, що виділяються лінолеумом і меблевою синтетикою.